Укроп UA - Гостро про головне https://www.ukrop-ua.net/ ru Укроп UA - Гостро про головне https://www.ukrop-ua.net/ukrop-ua.gif Укроп UA - Гостро про головне https://www.ukrop-ua.net/ Укроп UA «Батьківщина» не голосуватиме за так звану пенсійну реформу, – Юлія Тимошенко https://www.ukrop-ua.net/publications/politics/18731-batkvschina-ne-golosuvatime-za-tak-zvanu-pensynu-reformu-yulya-timoshenko.html «Батьківщина» категорично не буде голосувати за так звану пенсійну реформу. Про це заявила лідер фракції Юлія Тимошенко в інтерв’ю журналістам у кулуарах парламенту. Політика Thu, 21 Sep 2017 19:07:38 +0300 «Батьківщина» категорично не буде голосувати за так звану пенсійну реформу. Про це заявила лідер фракції Юлія Тимошенко в інтерв’ю журналістам у кулуарах парламенту. «Кожен, хто голосуватиме за цю пенсійну реформу, буде діяти проти України, проти всіх майбутніх пенсіонерів та проти справедливості», – сказала вона. Тимошенко також повідомила, що фракція «Батьківщина» обурена намаганнями президента та прем’єра керувати парламентом та депутатами в ручному режимі та оптом ухвалювати так звані реформи. «Сьогодні Володимир Гройсман, порушуючи всі регламенти, прибіг до Верховної Ради та намагається управляти нею – новий директор парламенту», – обурилась Голова фракції. За словами лідера «Батьківщини», сьогодні у ВРУ хочуть оптом все проголосувати, зокрема й пенсійну реформу, «тому що в кулуарах парламенту за хабарі, за «відкати» з бюджету, за незаконний чорний бізнес вже домовилися роздати всі цукерки «Рошен» і все проголосувати за раз – ганебну судову реформу та пенсійну реформи». «На жаль, Верховна Рада втягнута в тотальну корупцію», – переконана Тимошенко. Вона також зауважила, що в так званій пенсійній реформі влада прикрила всі недопустимі речі нібито підвищенням та індексацією пенсій та скасуванням 15%-го податку на пенсії працюючих пенсіонерів, «але в це вони упакували тотальне знищення прав пенсіонерів в Україні». Юлія Тимошенко пояснила, що влада намагається провести 65 років виходу на пенсію через механізм збільшення 10 років трудового стажу. Окрім того, на 35% скорочується розмір пенсій, оскільки пропонується знизити з 1,35 до 1 коефіцієнт за кожний відпрацьований рік при нарахуванні пенсії. Також пенсіонери позбавляються всіх пільг за роботу у важких умовах, зауважила політик. Лідер «Батьківщини» вважає, що перш за все влада мала б виконувати чинні закони, зокрема з про індексацію та осучаснення пенсій, які протягом 3,5 років не виконується. Вона нагадала, що в парламенті зареєстровано окремий законопроект про скасування 15%-го податку на пенсії працюючих пенсіонерів. «Фракція «Батьківщина» категорично не буде голосувати за цю пенсійну реформу. Всі майбутні пенсіонери позбавляються своїх прав у цій «реформі», а зекономлені гроші вони хочуть знову між собою корупційно поділити», – підсумувала Юлія Тимошенко. ВІДЕО ВИСТУПУ Рабінович на акції протесту: Якщо Гонтареву не приберуть з НБУ - підемо до неї додому! https://www.ukrop-ua.net/publications/politics/18730-rabnovich-na-akcyi-protestu-yakscho-gontarevu-ne-priberut-z-nbu-pdemo-do-neyi-dodomu.html Тисячі ошуканих вкладників та прихильників партії "За життя", які проводять безстрокову мирну акцію протесту під Національним банком України, підуть додому до глави НБУ Валерії Гонтаревої, якщо вона не покине свій пост. Про це заявив народний депутат України, лідер політичної партії "За життя" Вадим Рабінович, виступаючи на мітингу під Нацбанком. Політика Tue, 19 Sep 2017 21:20:11 +0300 Тисячі ошуканих вкладників та прихильників партії "За життя", які проводять безстрокову мирну акцію протесту під Національним банком України, підуть додому до глави НБУ Валерії Гонтаревої, якщо вона не покине свій пост. Про це заявив народний депутат України, лідер політичної партії "За життя" Вадим Рабінович, виступаючи на мітингу під Нацбанком. "Банда, що сидить в НБУ, сподівається, що нам набридне стояти, ми замерзнемо і підемо. Але, я думаю, що якраз вони підуть раніше. Та й ми мерзнути не будемо, а підемо в гості до Гонтаревої і Рожкової, переночуємо в їхніх шикарних квартирах і будинках, і знову повернемося сюди, під НБУ. І таким чином ми доведемо цим злодійкуватим чиновникам - далі так не буде, що вони будують собі хороми, а люди шукають гроші на шматок хліба!" - заявив Рабінович. Парламентарій зазначив, що у Фонду гарантування вкладів достатньо коштів, щоб повернути людям їх гроші. "Люди, які стоять який день під Національним банком України, хочуть всього лише дві речі: перше - щоб припинили обкрадати країну і людей, друге - щоб повернули вкладникам їхні гроші! Адже всі в країні знають, що в Фонді гарантування вкладів досить грошей, щоб покрити всі ці борги", - констатував політик. Лідер партії "За життя" також нагадав про три прості вимоги, які висувають мітингувальники: перша - відправити Гонтареву у відставку, друга - не допустити призначення спільниці Гонтаревої - заступниці глави Нацбанку Катерини Рожкової - на пост глави НБУ, третя - розпочати конкретний діалог щодо повернення вкладів населенню. Для цього Вадим Рабінович запропонував створити групу за участю мітингувальників і представників партії "За життя", яка піде на зустріч з главою Фонду гарантування вкладів Костянтином Ворушиліним і буде шляхом мирних переговорів домагатися виконання своїх вимог, зокрема, виплати за вкладами. Уроки пожежі у «Вікторії»: корупція насправді вбиває https://www.ukrop-ua.net/publications/events/18729-uroki-pozhezh-u-vktoryi-korupcya-naspravd-vbivaye.html Після пожежі в оздоровчому таборі «Вікторія», що забрала життя трьох дітей, місцева та державна влада активно шукають винних. Керівникам закладу обирають запобіжний захід, кількох чиновників відсторонили, а на рівні області готують план пожежних навчань. З’ясовують, як же, що витративши на ремонт табору 60 мільйонів гривень, протипожежна сигналізація не спрацювала, а гідранти довелось тягти до місця займання майже півтора кілометра. Як не допустити повторення подібної трагедії і коли резонанс навколо «Вікторії» стихне? Події Tue, 19 Sep 2017 10:35:48 +0300 Муніципальний табір «Вікторія» ремонтували з 2014 року. Лише влітку минулого року для нього додатково виділили понад 11 мільйонів гривень. А цього року табір гучно відкривали президент Петро Порошенко та мер Одеси Геннадій Труханов. У «Вікторії» за міський кошт мали відпочивали діти з малозабезпечених родин, переможці конкурсів та олімпіад, діти переселенців і військових. Проте після того, як там вигорів вщент один із дерев’яних корпусів і забрав життя трьох дівчаток, посадовці більше не називають табір «фантастичним». Загиблим у пожежі дівчатам було 8, 9 і 12 років. Ще дві дитини перебувають у лікарні – в них сильні забої та отруєння чадним газом. Проте жертв могло бути значно більше – тоді в корпусі перебували 42 дитини. ​ Труханов наполягає, що при будівництві використовували безпечні екологічні споруди і вогнестійкі покриття. Проте член громадської «Групи 2 травня», експерт-біохімік Владислав Балинський з мером не згоден. Він разом із іншими активістами дослідив територію «Вікторії» і виявив низку порушень. По-перше, для житлових приміщень не можна було використовувати легкогорючі породи дерева – сосновий і ялинковий кругляк. Експертиза має перевірити, наскільки ретельно їх просочували рідиною, яка має заважати займанню, каже експерт. ​По-друге, бойлери і головні світильники вмонтовували прямо в дерев’яні поверхні, а це небезпечно. Системи для гасіння пожежі не було, а пожежна сигналізація не була достатньо укомплектованою, зробив висновки Балінський. «Вартість протипожежної сигналізації у кожному з корпусів – близько 650 доларів. І це все разом із кабелем, датчиками, централлю. Відповідно, якщо йдеться про чотири корпуси, то це близько 2600-3000 доларів, ще на роботу. Ну, нехай були супер-жадібні люди, і вони взяли згори ще, не знаю, 300%. Але йдеться про виділену суму в 11 мільйонів гривень. І йдеться про відповідальність. Як спали ті люди, які забрали у дітей можливість вижити?» – обурювався Балінський після перевірки. Внутрішня проводка табору, каже мер міста Труханов, відповідала усім вимогам. Проте у найвідповідальніший момент сучасна звуко-світлова протипожежна сигналізація була відімкнена, констатували рятувальники. Ще наприкінці червня пожежники перевіряли «Вікторію» і виявили, що сигналізація не працює. Тоді табір розірвав договір із компанією «Укртехбезпека», яка повинна обслуговувати цю систему. У ніч трагедії на території «Вікторії» були гідранти й пожежні водоймища. Проте, за словами рятувальників, непридатні для використання – пожежний рукав довелося тягти до гідранта, який лежав майже за півтора кілометра від корпусу. Кого покарали? Винних буде покарано, запевняє мер Одеси Геннадій Труханов. У понеділок Київський районний суд Одеси арештував на два місяці (запобіжний захід) директора табору Петроса Саркісяна. Йому інкримінують «порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, що спричинило загибель людей і майнову шкоду в особливо великому розмірі» – частина 2 статті 270 Кримінального кодексу України. При цьому директор винним себе не вважає. Він заявив, що неодноразово звертався до відділу освіти з листами й проханнями про належне обслуговування комплексу. Проте йому відповіли, що будинки не перебувають на балансі департаменту освіти й науки Одеської міської ради. І що «згори» було розпорядження, щоб ті дерев’яні будиночки все ж вводили в експлуатацію, сказав Саркісян. Увага прикута і до співробітниці табору, яка, відповідно до функціональних обов'язків, мала відповідати за пожежну безпеку. Її спершу оштрафували, а потім повідомили про підозру. Керівника районної адміністрації (табір «Вікторія» розташований у Київському районі міста) усунули з посади на час розслідування. Начальник муніципального департаменту освіти Олена Буйневич повідомила, що складає повноваження. Проте офіційного розпорядження щодо її звільнення досі немає. Кілька депутатів Одеської міськради звернулись до президента Порошенка з проханням створити державну комісію, яка б розібралась, чому сталась трагедія. Від мера Одеси Геннадія Труханова депутати вимагають відсторонити на час слідства всіх чиновників, що мають стосунок до проектування, будівництва й експлуатації установи. Йдеться про віце-мерів Зінаїду Цвірінько, Петра Рябоконя, Андрія Котляра; директора міського департаменту оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Григорія Зубова і начальника управління капітального будівництва Бориса Панова. Сім’ї, чиї діти загинули під час пожежі, отримають по 200 тисяч гривень матеріальної допомоги, постраждалі – по 100 тисяч гривень. Сім'ї інших дітей, які відпочивали в згорілому корпусі, отримають по 20 тисяч гривень для того, щоб компенсувати їхні витрати на речі й предмети, які згоріли під час пожежі, заявив мер Труханов. Перевірки та експертизи тривають. ​Хто винен? Чи вдасться визначити у цій заплутаній схемі з начальників, підлеглих і перевіряльників, чия недбалість чи розкрадання коштували життя трьом дітям? Генпрокурор Юрій Луценко прокоментував журналістам:«...давайте не шукати політики там, де є людська трагедія». «Хто відкривав чи навіть хто фінансував, не так важливо... Тут має бути законом встановлена посадова особа. У будь-якому разі, ця трагедія взагалі потребує переосмислення правил протипожежної безпеки», – сказав генпрокурор. «Ланцюг відповідальності» у випадку з табором «Вікторія» не спрацював, сказав віце-прем’єр – міністр регіонального розвитку і житлово-комунального господарства Геннадій Зубко. «На кожному етапі є відповідальність: від управління освіти, місцевої влади, райдержадміністрації та до проектувальників, постачальників матеріалів, ліцензійних компаній», – стверджує він. Зубко заявив, що в Одесі залишилися будинки, які були зведені за зразком згорілого, що дасть змогу провести необхідну експертизу. Органи місцевої влади вже отримали вказівки перевірити стан безпеки всіх соціальних закладів країни, додав Зубко. «Корупція вбиває» Після трагедії в Одесі соцмережами шириться гасло: «Зараз уся Україна – табір «Вікторія». Користувачі пишуть, що якби уважно перевірити дитсадки, школи, лікарні, куди ходять діти, то мало де не знайшлось би порушень. Замкнені пожежні виходи, бутафорні вогнегасники, відсутність схем евакуації – найпоширеніші побутові порушення правил безпеки. Проте ситуація навколо табору «Вікторія» – це ще наслідок зловживань і розкрадань, говорять обурені батьки, чиї діти були в ту ніч у «Вікторії». Адже на ремонт за останні кілька років виділили понад 60 мільйонів гривень із бюджету. І всупереч порушенням пожежної безпеки табір приймав дітей. Корупція вбиває, каже член правління «Центру протидії корупції» Олександра Устинова. «Коли ти потрапляєш на великій швидкості в ДТП, тому що яма на дорозі і хтось страждає, то це корупція. Тому що тієї ями не повинно бути, виділяється досить державних грошей, щоб ті дороги робились нормально. Насправді, просто більшість із цих грошей розкладається. У медицині це взагалі окрема тема. Раніше на державних тендерах до 40% грошей розкрадалось у вигляді відкатів за те, що певна компанія виграє тендер», – говорить Устинова. ​«Кімнати дітей на ніч закривали» Поки чиновники влаштовують службові перевірки, хто винен у тому, що дорога сигналізація виявилось відімкненою, звичайні батьки замислились, як уберегти своїх дітей. Користувач Фейсбуку Юрій Станіславський розповів про випадок, який трапився з його дочкою в іншому таборі, не у «Вікторії». Чоловік забрав дитину через тиждень після початку відпочинку, адже умови не відповідали тому, що обіцяла адміністрація. Скажімо, дітям було заборонено вмикати холодильники, рани у медпункті не оброблялись антисептиком. І головне, пише Станіславський, дітей на ніч закривали в кімнатах. «Тобто, якби щось сталось, результат був би як у «Вікторії». І до цього було близько: в одній з кімнат дитина накинула просушитись майку на лампу ввечері. Майка загорілась. Погасили діти самі, скинувши її на підлогу. І заливши мінералкою. А якби полили на лампу під напругою? А якби не виявилось у закритій кімнаті води?» – пише батько. Коли Станіславський забирав дочку до закінчення її зміни, адміністрація була проти. Не зрозуміли його й інші батьки. «Вишенькою на торті було зустріти через пару днів батька однієї з дівчаток з табору, який уже знав, що свою дочку я забрав. Він запитав про причини, я перерахував все вищесказане, включаючи те, що пожежа була в кімнаті його дочки. Реакція: «Так у минулому році та ж історія була, загасили ж – чого ти нервуєш? Дочці подобається, їхати не хоче», – розповів Станіславський. Цей чоловік лише убезпечив свою дитину від імовірної небезпеки. Проте якщо він не написав скаргу на адміністрацію, не викликав поліцію, решта дітей залишились відпочивати в таборі, де адміністрація дозволяє собі на ніч замикати кімнати, каже співголова громадської організації «Батьки SOS» Олена Бондаренко. Все ж мало хто готовий витрачати роки життя на те, щоб виправляти державну систему, яка збудована на корупції, каже Бондаренко. Через це батьки самі по собі не можуть бути впевненими, що в таборі, куди відправляють дитину, не розікрали гроші на системі безпеки. Наводити лад має держава, каже жінка. «Якщо держава плює на безпеку дітей, то неясно, на що вона не плює. Якщо для когось важливіше вкрадений десь мільйон, то вже неясно, що для цих людей святе», – додає Олена Бондаренко. За фактом трагедії в таборі «Вікторія» відкриті два кримінальних провадження за ст. 270 ч. 2 КК України («порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, що спричинило загибель людей і майнову шкоду в особливо великому розмірі) та за ст. 367 КК України (службова недбалість). Винуватцям загрожує до 8 років ув’язнення. На Одещині оголосили жалобу через загибель дітей. 9 українських стартапів у сфері чистих технологій https://www.ukrop-ua.net/publications/economics/18728-9-ukrayinskih-startapv-u-sfer-chistih-tehnology.html Зубна щітка з паперу, безкоштовні зарядки для електромобілів, ферми для вирощування овочів на даху та системи для повторного використання технічної води — все це українські стартапи у сфері чистих технологій. Економіка Tue, 19 Sep 2017 10:31:49 +0300 Уже вдруге в Україні проводиться конкурс бізнес-ідей у сфері чистих технологій ClimateLaunchpad. Минулого року три найсильніші команди представляли Україну на міжнародному фіналі в Естонії. Цього року фінал українського конкурсу відбувся в рамках фестивалю TeslaCamp2017. Спочатку до участі у фіналі відібрали 12 найцікавіших проектів, а потім серед них обрали трьох переможців, які поїдуть на міжнародний фінал, що відбудеться вже у жовтні на Кіпрі. Серед тих, хто став переможцем українського фіналу ClimateLaunchpad, — стартап Effa — одноразова зубна щітка з переробленого паперу, система HelioPulse для високоефективного підігріву води від сонця та GoTo-U — мережа станцій для зарядки електромобілів у готелях та ресторанах. Команди матимуть можливість позмагатися за головні призи – 10 000, 5000 і 2500 євро та шанс знайти потенційних інвесторів. Ми детальніше розповімо про стартапи переможців конкурсу, а також про найцікавіші проекти тих, кому не вдалося потрапити на міжнародний фінал. Стартап Effa — одноразова зубна щітка з паперу Стартап Effa — це зубна щітка, повністю виготовлена ​​з переробленого паперу і екологічно-чистих компонентів. Ідея є рішенням двох проблем одночасно: тисячі тонн пластику, який викидається щодня, і проблема використання одноразових речей, які після використання забруднюють повітря і світовий океан. Звичайна одноразова зубна щітка — це саме такий продукт. Зубна щітка Effa виготовлена з переробленого паперу, і покрито екологічно-чистим ламінуванням на основі кукурудзяного крохмалю. Щетинки також виготовлені з інноваційного нейлону, розпад якого відбувається досить швидко, без впливу на навколишнє середовище. "Ми подбали навіть про упаковку. Вона зроблена з вторинних матеріалів і просто розчиняється у воді. За допомогою таких простих рішень ми можемо долучити абсолютно кожного жителя планети до турботи про навколишнє середовище", — зазначає автор проекту Ілля Кічук. Сфера застосування такої зубної щітки — готелі. HelioPulse — система для ефективного підігріву води від сонця HelioPulse — високоефективний сонячний колектор-концентратор для домашнього та промислового використання. Система дозволяє підігрівати воду до 80-120 ℃ (а олію навіть до 250 ℃). Це досягається шляхом концентрації сонячних променів, що потрапляють на дзеркало і спрямовуються на трубку, яка постійно знаходиться у фокусі. Система не боїться перегріву та працює з максимальною ефективністю упродовж всього року. Термін окупності у 2-4 рази нижчий за класичні сонячні колектори. "Систему HelioPulse можна використовувати для нагріву води, для гарячого водопостачання, опалення будинку, підігріву басейнів. Також можливе використання модифікованої системи для забезпечення технологічних процесів у промисловості (t > 150 ℃)", — розповідає засновник та куратор проекту Андрій Чорний. Зараз уже готові два прототипи та дві інсталяції на 4 та 10 дзеркал. Розробники готують комерційний зразок та налагоджують дрібносерійне виробництво. Go-ToU — мережа безкоштовних зарядок для електромобілів Go-ToU.com — це платформа, що об'єднує соціально-відповідальні бізнеси, які підтримують шлях екологічного і прогресивного розвитку людства. Ми живемо на початку електромобільної революції, усе більше виробників заявляють про повний перехід на електричну тягу вже у найближчому десятилітті. Швидкий розвиток інфраструктури зарядних пристроїв є ключовим у цьому процесі. Незважаючи на те, що більшість власників електромобілів заряджаються вдома вночі, наявність публічних зарядних станцій є важливим етапом швидкої психологічної адаптації до сучасних реалій. До того ж, Україна завдяки швидкому розвитку такої інфраструктури вже посідає 5 місце у світі за відсотковим приростом електромобілів. "Це працює просто — ви власник електромобіля і ви плануєте пообідати в кафе чи сходити у кіно ввечері, швидше за все, ви виберете заклад, де ваш електромобіль зможе безкоштовно зарядитись протягом вашого перебування у закладі. Наші партнери встановлюють за свій кошт безкоштовні зарядні пристрої, а ми через свій мобільний додаток і хмарний сервіс, забезпечуємо потік нових клієнтів на електромобілях. У нас вже більше 100 зарядних пристроїв тільки в Україні", — зазначає керівник проекту Назар Шимоне-Давида. За його словами, для максимально зручного користування партнерською мережею можна зарезервувати місце і час зарядки, щоб не виникало черг і не було розчарованих клієнтів. Для бізнесу вартість електроенергії, витраченої на зарядку, абсолютно не відчутна. Як зазначив Назар, платформа вже є лідером не тільки в Україні, а й у Таїланді, Казахстані та Грузії. Leaf & Roof — ферма для вирощування овочів на даху Ідея проекту Leaf & Roof полягає у тому, щоб вирощувати екологічно чисті овочі та зелень на дахах міських багатоповерхівок. "Населення Землі стрімко росте, а традиційне сільське господарство не в змозі задовольнити попит на продукти та ще й має негативний вплив на навколишнє середовище. Тому наша мета – створити високоефективну ферму на даху будинку в Києві, щоб цілий рік вирощувати екологічно чисті продукти для містян", — наголошує автор проекту Максим Мамедов. Автори ставлять за мету досягти стабільної ціни на продукти (щоб вони не залежали від сезонності), кращої якості та смаку продуктів. "Ми вже визначились, на якому даху буде розташована ферма та ведемо переговори з власником. Поки що я не можу сказати, де саме, але це місце знає кожен киянин. Наразі ми визначаємося з навантаженнями на дах, та які додаткові роботи знадобляться", — зазначає автор проекту. За його словами, ідея вирощування овочів на дахах не нова. Подібні ферми вже є у Нью-Йорку, Чикаго та Монреалі. "Інноваційність полягає у самій бізнес-моделі – вирощування продуктів якнайближче до споживачів, енерго- та ресурсоефективно", — каже Мамедов. FlushWave — система повторного використання технічної води "Людству все важче добувати питну воду. Ми беремо воду з підземних свердловин, часто з глибин у сотні метрів на відстані сотні кілометрів, або перекриваємо ріки для утворення водосховищ. Витрачаємо надзвичайно багато ресурсів та електроенергії для її очищення та підготовки. І коли ця питна, чиста вода, яка до речі оплачена згідно з тарифом, потрапляє в наші домівки – ми її зливаємо в унітаз", — каже автор проекту Валерій Ярош. Система FlushWave економить питну воду та гроші. Зменшуючи споживання води, ми зменшуємо витрати на ресурси та електроенергію, які використовуються на водопостачання та водовідведення. WaterCloud — пристрій для збору води з повітря WaterCloud — пристрій збирає конденсат води із повітря. За словами куратора проекту Олександра Приходченка, навіть у пустелі в повітрі є близько 15% води. Для нашого клімату — це приблизно 50-60%. Зібрана вода проходить кілька стадій очистки, після чого її можна пити. "Зараз у світі із 7 мільярдів людей, за статистикою — 4 мають неякісну воду. Якщо пити воду з крана, то більшість труб не відповідають стандартам та вимогам для питної води. Після механічної обробки методом зворотного осмосу цю воду можна пити, але така система коштує більше 10 тис. грн і вода все одно буде неправильної структури. Найкраще засвоюється організмом та вода, яка перейшла із одного стану в інший", — каже куратор проекту Олександр Приходченко. Одна домашня установка WaterCloud за добу генеруватиме щонайменше 4 літри води. Коштуватиме пристрій приблизно $300. Це дешевше, ніж доступні аналоги на ринку. Пристрій можна програмувати, а також регулювати ступінь мінералізації води. Живиться він від розетки або сонячної батареї. За розміром пристрій – трохи більший, ніж наплічник.. Recycle Map – освітньо-інформаційна платформа для сортування сміття Recycle Map – це карта, на якій нанесені пункти прийому широкого асортименту вторинної сировини. Основна мета Recycle Map — популяризувати сортування та вторинну переробку побутових відходів як невіддільну частину сучасного життя, а отже, зменшити кількість сміття, що потрапляє на полігони. "Сьогодні в Україні на полігони вивозять стільки ж сміття, скільки у всіх країнах Західної Європи разом. Їх сумарна площа займає десятки тисяч квадратних кілометрів. Сміттєзвалища забруднюють ґрунти, водні ресурси та повітря, і є однією з причин того, що лише 30% території нашої країни є умовно сприятливими для життя", — зазначає автор проекту Іван Стародуб За його словами, Recycle Map — це насамперед освітньо-інформаційна платформа, основну увагу в якій присвячено сортуванню сміття та популяризації способу життя із мінімальним впливом на природне середовище. Основним інструментом є карта, на якій відзначено пункти прийому матеріалів, що підлягають вторинній переробці. У цих пунктах можна здати як поширені типи відходів (скло, папір, пластик, батарейки), так і специфічні, наприклад, шини, відпрацьовані моторні оливи чи люмінесцентні лампи. FPnn —платформа для виявлення пожеж та вирубки лісів Проект FPnn — це SaaS платформа (Software as а service – програма як послуга) для виявлення пожеж і незаконної вирубки лісів за допомогою аналізу даних із супутників і метеостанцій. За словами автора проекту Михайла Лобанова, основна мета проекту — знизити втрати, які наносяться пожежами та незаконною вирубкою лісів. "Особливість нашого проекту полягає в двох основних моментах: по-перше, система базується на наших бездротових датчиках, які працюють "з коробки", не потребують витрат на монтаж і не поступаються за характеристиками Schneider чи Siemens. По-друге, система моніторингу надається у вигляді веб-сервісу, що дозволяє нам збирати та аналізувати дані від усіх користувачів", — наголошує автор проекту Денис Плугатар. За його словами, система збиратиме дані після чого рекомендуватиме аграріям найкращі умови, зменшуючи відповідальність агронома при прийнятті рішень. Це вкрай важливо, оскільки правильне використання системи може збільшити обсяг продукції до 20%. Окрім того, датчики дають можливість пересилання даних до 200 км, що дозволяє використовувати їх не тільки в теплицях, а і на полях. Чотири слова, що блокують кордон: як байдужість Києва перекриває пішохідний рух до Польщі https://www.ukrop-ua.net/publications/world/18727-chotiri-slova-scho-blokuyut-kordon-yak-bayduzhst-kiyeva-perekrivaye-pshohdniy-ruh-do-polsch.html Про українсько-польський кордон нині згадують у зв’язку з його штурмом Міхеїлом Саакашвілі та його соратниками. Та Саакашвілі поїхав, а проблеми на кордоні, де конче не вистачає пунктів перепуску, лишилися і надалі. Міжнародна панорама Tue, 19 Sep 2017 10:03:23 +0300 А навантаження на єдиному пішохідному пункті перетину кордону з Польщею взагалі заслуговує щонайменше на відверту лайку (до слова, йдеться про той самий пункт Медика–Шегині, де кордон перетнув Саакашвілі). Кілька років виявилося замало українському урядові, щоб додати в угоду про рух у новому пункті пропуску лише чотири слова: "та пішоходів і велосипедистів". Для кількох причетних відомств – прикордонників, ДФС, МЗС і, звичайно ж, нашого посольства у Варшаві – це виявилося надскладним завданням. І якщо Київ не змусити заворушитися вже зараз, пішохідний пункт пропуску так і не буде побудований. Ситуація на кордонах з іншими державами є до болю схожою – через незрозумілу затримку з українського боку заморожений запуск додаткового руху на кордоні зі Словаччиною, хоча з боку ЄС всі роботи виконані... Але почнемо з польської ділянки. Байдужість України Черги на кордоні у першу чергу б’ють по громадянах України, а не Польщі. Українці перетинають кордон значно частіше, ніж поляки, а коли йдеться про пішохідний перетин – відмінність ще вища. Не дивно, що у Польщі немає значного суспільного тиску на владу з цього приводу. Більшість польських ЗМІ ігнорують проблеми на кордоні, через що польські чиновники бувають щиро здивовані інформацією про те, що відбувається на кордоні. Та чому до вирішення проблеми так байдуже ставиться українська влада? Нагадаємо, свого часу, після публікацій Port Europa та ЄвроПравди, у справу втрутилися посол Польщі в Україні Ян Пєкло та 29 депутатів польського Сейму, які підтримали депутатськими запитами ініціативу про те, щоби дозволити пішоходам та велосипедистам перетинати кордон. Йдеться про новий пункт пропуску Мальговиці–Нижанковичі, будівництво якого розпочнеться найближчим часом. Відповідь польського МЗС і МВС була позитивною. Обидва відомства визнали, що пропуск пішоходів на цьому переході потрібний і пообіцяли порушити це питання перед українською стороною. Нижче – цитата з однієї з найновіших відповідей польського МЗС, за підписом держсекретаря Яна Дзєдзічака, на депутатський запит на тему Мальговиць: "Попри те, що початкова угода між урядами Польща та України щодо cтворення дорожнього пункту пропуску Мальговиці–Нижанковичі від 19.09.2012 не передбачала пішохідного руху, Комісія з питань облаштування державного кордону, враховуючи потребу в ньому, постановою номер 9/2015 від 6.08.2015 схвалила обґрунтування інфраструктури переходу, яке передбачає також запуск пішохідного руху... Питання зміни обсягу руху... потребує також формального підтвердження двома сторонами. Зараз питання опрацьовується українською стороною. Українська сторона підтвердила зацікавленість у прилаштуванні пункту пропуску Мальговиці–Нижанковичі для потреб пішохідного руху. 14.03.2017 МЗС України відправило ноту, в якій інформувало, що в Україні тривають внутрішні процедури, закінчення яких є необхідним для внесення змін до міжурядової угоди". Відтоді минуло вже майже півроку, та справа не зрушилася з місця. Тим часом Підкарпатський воєвода саме зараз береться за підготовку проектної документації для будівництва переходу і мусить спиратись на нинішній юридичний статус… який не передбачає пішохідного руху. А отже, через зволікання дипломатів пішохідна інфраструктура тут, найімовірніше, не з’явиться. Посольство без реакції Ми вже згадали, що у грудні 2016 – січні 2017 автор цих рядків, Якуб Логінов, звертався з цього приводу до українського та польського послів та до багатьох депутатів обох парламентів. На це звернення позитивно відреагували і посол Ян Пєкло, і 30 польських депутатів, які склали депутатський запит, і українські парламентарі. Єдиним, хто тоді взагалі не відповів на лист, був посол України в Польщі Андрій Дещиця. Звернення до посла було надіслане на адресу посольства 2 січня 2017 року о 01:13. До слова, період Новорічних свят не може бути жодним виправданням – адже 2, 3, 4 та 5 січня були в українському посольстві звичайними робочими днями. Та й свята давно завершилися, а відповіді немає і досі. Не допомогли отримати відповідь також неодноразові "теги" як самого Дещиці, так і профіля посольства на Facebook та їх згадування в Twitter із запитаннями про те, коли чекати на відповідь і чи взагалі лист дійшов... З послом Пєклом та депутатами Сейму таких проблем не було – були і відповіді, і реальні дії. Звісно, імовірно, що лист "загубили" працівники посольства, і вони ж надалі ігнорували запитання у соцмережах, але наявну проблему в комунікації це аж ніяк не зменшує... Звісно ж, посольство не було головним "гальмом" у цьому процесі – "підготовка" змін до угоди застрягла в Києві. Вже під час підготовки до публікації статті, підготовленої Port Europa, ЄП все ж отримала коментар Андрія Дещиці про ситуацію. Посол підтвердив, що Україна понад півроку тому таки почала внутрішньодержавні процедури погодження змін до угоди (хоча поляки пропонували зробити це щонайменше з 2015 року). "Станом на сьогодні в Україні тривають внутрішньодержавні процедури щодо погодження тексту угоди. Відповідальним відомством є ДФС. Польська сторона чекає на офіційне повідомлення української сторони про їхнє завершення", – йдеться у роз’ясненні посольства. Щоби оцінити абсурдність ситуації, нагадаємо: всі ці зміни, які Україна так довго та болюче погоджує, обмежуються "аж" чотирма словами, які мають бути додані в угоду: поруч зі згадкою про автомобільний рух треба додати чотири слова про велосипедистів та пішоходів. І все! Навіть кошти на спорудження інфраструктури з українського бюджета не потрібні! Адже всі роботи будуть виконані нашими сусідами. "Пункт пропуску має бути збудований на території Республіки Польща і в ньому планується запровадити спільний прикордонний і митний контроль", – йдеться у поясненнях нашого посольства в Варшаві. Схоже, українській стороні бракує головного – бажання. Воєвода не чекатиме Польська сторона прямо каже: через зволікання України перехід буде збудований без пішохідного термінала. "Чинна угода з українською стороною не передбачає контролю для пішохідного руху… Підписання відповідної угоди (зі змінами) дозволило б провести проектування, а потім будівництво в Мальговицях інфраструктури для прикордонного контролю пішохідного руху", – повідомила портал Port Europa Малгожата Ваксмундзка-Шарек, прес-секретар Підкарпатського воєводи. При цьому у воєводстві наголошують: час, коли ще можна щось змінити, добігає кінця. "Початок будівельних робіт планується на 2018-2020 роки", – відповіли у воєводстві на запит Port Europa, при цьому зазначили, що лише в разі зміни договірної бази до проекту будуть внесені зміни. Наразі ще можна запобігти незворотнім діям. Та чи стане в української сторони часу та сил зробити у наступні тижні те, на що не знайшлося часу протягом кількох років? До слова, тут є певне протиріччя у розумінні ситуації українською стороною. В посольстві, схоже, вважають, що в проекті вже зараз є пішохідна смуга. "За отриманою в Міністерстві внутрішніх справ і адміністрації Республіки Польща інформацією, під час розробки проектно-кошторисної документації з будівництва цього переходу Підкарпатський воєвода від самого початку передбачив можливість запровадження пішохідного руху", – йдеться у коментарі, який наданий дипмісією на запит ЄвроПравди. Не Польщею єдиною Важлива деталь: формальні дії, які "зав’язли" на погодженні в Києві, зокрема в ДФС, не обмежуються українсько-польським кордоном. На кордонах з іншими країнами ЄС трафік трохи нижчий, ніж на польській ділянці, хоча від літа 2017 року, коли Україна отримала омріяний безвіз, навантаження зросло і там. Щоправда, з можливістю перетнути кордон ЄС пішки чи то на велосипеді – всюди однаково погано. Цього тижня в Port Europa отримали оновлену відповідь від уряду Словаччини про те, що заважає запустити пішохідний та велосипедний рух на переході Ужгород–Вишнє Нємецьке. "Європейська правда" вже писала про цю історію (див. публікацію "До безвізу не готові: що гальмує будівництво переходу на кордоні зі Словаччиною"). ЄС переобладнав прикордонний пункт зі свого боку, але Україна не поспішала робити те саме. Станом на кінець минулого року роботи лишалися "підвішеними" через проблеми з тендером. Минув майже рік. Може, тепер все добре? Та де там... Україна не має чим похвалитися не лише у питанні тендера, але також у паперовій роботі! "Реконструйований перетин кордону (зі словацької сторони) був офіційно відкритий в жовтні 2015 року, і реконструкція включала створення коридору для пішоходів та велосипедистів... Нині Міністерство фінансів Словаччини чекає на остаточну відповідь від України щодо згоди на внесення змін до протоколу (щодо порядку перетину кордону)", – йдеться у письмовому коментарі словацької сторони. То в чому причина? Чому Україна послідовно гальмує всі полегшення у русі своїх громадян до ЄС? І чи є шанс виправити ситуацію? Тут варто нагадати про ще одну історію. Не так давно з вини Державної фіскальної служби Україна втратила європейські кошти, які ЄС хотів виділити нашій державі на обладнання пунктів перепуску на кордоні. Йдеться про чималу суму – 9,3 млн євро, термін використання якої сплив цього року. У вересні в інтерв’ю ЄвроПравді віце-прем’єр з євроінтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе визнала, що проблема є, і зараз Київ намагається домовитися з ЄС щодо права на використання коштів. Від себе додамо, що шанси на успіх – не надто високі. Залишається загадкою, чим думали в ДФС у попередні роки, коли заводили ситуацію у глухий кут, але можна констатувати: одна з точок гальмування вже відома. Хочеться сподіватися, що після історії з втраченими грошима в уряді нарешті звернуть увагу на цю проблему не лише на словах, але й на ділі. Хоча, зважаючи на пасивність українського уряду у попередні роки, впевненості в цьому немає. Не хлібом та молоком єдиним. Чому деякі діти позбавлені харчування у садках і школах https://www.ukrop-ua.net/publications/society/18726-ne-hlbom-ta-molokom-yedinim-chomu-deyak-dti-pozbavlen-harchuvannya-u-sadkah-shkolah.html Iсторично так склалося, що хліб та молоко – традиційні для України продукти, якими харчувалися і завдяки яким виживало не одне покоління наших пращурів в українських селах. Хліб та молоко для багатьох є базою у раціоні, адже ці продукти містять багато "живих", корисних речовин. Суспільство Tue, 19 Sep 2017 09:58:22 +0300 Та чи знаєте ви, що для деяких людей саме така їжа може стати згубною? НЕПЕРЕНОСИМІСТЬ ГЛЮТЕНУ ТА ЛАКТОЗИ На целіакію – непереносимість глютену, або білку, який містять злакові продукти, хворіють близько 1% населення планети, йдеться у матеріалах Асоціації дієтологів України. Це захворювання – спадкове, а отже, передається через відповідний набір генів від батьків до дітей. Гіполактозія – подібне захворювання, при якому людина не переносить лактозу, тобто, основу всіх молочних продуктів. Целіакія – спадкове захворювання, яке передається через відповідний набір генів від батьків до дітей. Фото belchonock/Depositphotos Хворі з одним або іншим діагнозом зазвичай страждають на діарею, здуття живота, порушення роботи шлунку у випадку, якщо все ж таки з’їли щось із переліку заборонених продуктів. А перелік цей – чималий. Людям із целіакією не бажано вживати хлібобулочні вироби та макарони, також – вироби із вмістом крохмалю, як от бобові, квас та пиво, мариновані продукти – через укус, який теж містить глютен, а також напівфабрикати на зразок супів швидкого приготування, консерви, кетчупи та соуси тощо. Тим, чий організм не сприймає молочний цукор – лактозу – потрібно виключити зі свого раціону молоко та згущене молоко, плавлені сири, сметану та йогурти. Слід зазначити, що нездорові реакції організму на продукти із вмістом лактози або глютену можуть бути також банальною алергією. Різниця у тому, що алергія з часом минає самостійно: часто – у дітей віком після семи років, або ж у підлітковому віці. Целіакія – недуг набагато складніший та серйозніший. Завдяки інтернету, а також чималій кількості спеціальних магазинів та точок продажу українці з непереносимістю мають змогу придбати безглютенові та безлактозні продукти, або ж, за допомогою дієтолога, скласти персональне меню. Таким чином, готуючи вдома, можна замінювати протипоказані продукти іншими, аби у щоденному раціоні було вдосталь корисних і поживних речовин. Але це – лише якщо ви готуєте вдома. Як же бути у громадських місцях? Наше суспільство, хоча уже і звикло до вегетаріанців та веганів, ще не зовсім розуміє тих, кому не можна вживати продукти, "базові" навіть для веганів та сироїдів. ДИТЯЧЕ ХАРЧУВАННЯ Якщо дорослі можуть постояти за себе та пояснити іншим, в чому суть їхнього захворювання, то з дітьми усе зовсім інакше. Через необачливість малюк запросто може з’їсти щось, через що почуватиметься гірше протягом усього дня. Відправляючи дитину до дитсадка або школи, батьки не можуть проконтролювати, чим харчується малюк. Як виявилося, не можуть цього робити і працівники закладів освіти. На початку червня цього року цю проблему підняв на своїй сторінці Facebook Сергій Мариничев, депутат Покровської районної ради у місті Кривий Ріг. Він написав, що до нього звернулися люди, які страждають на цей недуг, та поскаржилися на відсутність спеціального харчування для дітей із непереносимістю лактози і глютену в школах і дитсадках. "Є таке поняття як спецхарчування, але воно видається тільки тим дітям, які хворіють на серйозні недуги і у яких має бути спеціальна дієта", – зазначив Мариничев. Він також додав, що, якщо раніше дітям у дитсадках давали молоко двічі на тиждень, то зараз – чотири. Малюк змушений пропускати ці прийоми їжі, хоча його батьки платять за харчування. Депутат зазначає, що законодавчо цю проблему вирішити неможливо. Меню та об’єми продуктів для харчування дітей у ДНЗ прописані в нормативному документі МОЗ – "Орієнтовний об’єм готових страв та окремих продуктів для дітей різних вікових груп (у грамах)". Проте цей перелік є лише рекомендацією, адже за харчування на місцях несуть відповідальність місцеві органи влади. Тобто, на рівні кожної територіальної одиниці можуть бути свої правила та стандарти харчування, сформовані на основі рекомендацій МОЗу. Таких прикладів, як у Кривому Розі – безліч по всій Україні. Батьки змушені звертатися у всі інстанції – від директора школи до Міністерства охорони здоров’я, аби вибити право на обід для своєї дитини. Зазвичай, ці спроби не є успішними. "Моя донька навчається у другому класі. У неї непереносимість лактози та глютену. З харчуванням проблеми – його просто нема. Керівництво школи запропонувало мені носити їжу з дому, а на кухні в школі моїй дитині допомагатимуть її розігріти. Але на сніданок дітям дається 15 хвилин, і за цей час неможливо встигнути проробити всі ці маніпуляції", – розповіла киянка Катерина Піньковська. Жінка каже, що вихід поки знайшли лише один – дитина бере з собою бутерброди, які не потребують розігріву. Але через відсутність харчування в школі не відвідує групи продовженого дня. З тієї ж причини дівчинка не відвідувала дитячий садок – тоді їм запропонували лише групу неповного дня, з 9:00 до 12:00, без харчування. Донька Піньковської має інвалідність, а отже, за законодавством, і право на безкоштовне харчування. Яке саме – ніде не прописано, скаржиться жінка. "Я намагалася шукати вихід, але не знайшла. У школі є харчування для тих, у кого дієта. Наприклад, всі їдять смажені котлети, а стіл №5 – з дієтичним харчуванням, тому там такі ж котлети, тільки парові. У нашому ж випадку – все дуже складно та дорого", – пояснює Піньковська. Батьки таких малюків по всій Україні об’єднуються у громадські організації, створюють спеціальні групи у соцмережах та чати у Viber, де обговорюють свої проблеми, дають одне одному поради і скаржаться на супротив системи. У відповідь на запит "Української правди. Життя" про пошук героїв для матеріалу, учасниці одного з таких чатів погоджуються поділитися своїми історіями. Одна з них – Ольга Терещенко з Одеси, мати двох дітей 3 та 5 років. Обидва хлопчика страждають на непереносимість глютену. "На даний момент мої діти знаходяться у соціальній ізоляції, що негативно відбивається на рівні їхнього розвитку та соціальній адаптації у суспільстві. У них немає можливості відвідувати дитячі дошкільні заклади", – йдеться у листі, який Терещенко написала до МОЗу, на ім’я в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. Вона також посилається на правила, прописані у Державній службі з питань безпечності продуктів харчування та прав споживачів: працівники дитячих дошкільних закладів не можуть годувати дітей продуктами, які принесені з дому. А дієтичний безглютеновий стіл просто не розроблений на державному рівні. Дієтичний безглютеновий стіл для шкіл та дитсадків не розроблений на державному рівні. Фото senkaya/Depositphotos Тому, навіть якщо діти матимуть на руках довідки від лікаря, необхідне харчування у дитсадку просто не отримають. Як і попередня героїня, Терещенко зазначає, що у дитсадку їй запропонували лише неповні групи з 9:00 до 12:00. За цієї ж причини діти, що страждають на целіакцію або гіполактозію, позбавлені можливості відвідувати літні дитячі табори. Крім того, у разі госпіталізації в лікарнях їм також не зможуть забезпечити потрібне харчування. Проте справа – не лише у закладах для дітей. Такі само проблеми мають і підлітки та молодь з непереносимістю лактози чи глютену. "Мій син вже дорослий. Йому 21 рік. Він не потребує ані дитячого садочку, ані школи. Але мій син навчається і він не може відвідати ні студентську їдальню, ні кафе, ні ресторан. Я розумію, що моя дитина не може служити в армії. Як поїхати у відрядження? Як взагалі дорослій людині забезпечити безглютенове харчування в нашій країні, якщо п’ять крихт хліба уже є критичною дозою?"– пише у своєму зверненні до Супрун ще одна одеситка, Тетяна Макарова. ЩО РАДЯТЬ ЕКСПЕРТИ В законодавстві України дійсно немає чинного положення, яке би враховувало інтереси дітей з непереносимістю лактози та глютену. Справжнім кроком уперед можна було би назвати хіба що проект наказу МОЗ "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо здорового харчування дітей у навчальних закладах". У цих рекомендаціях йдеться, зокрема, й про оновлені вимоги до продуктів, які продаються у навчальних закладах. Пропонується продавати бутерброди "на основі житнього хліба або цільнозернового хліба з житнього, пшеничного та змішаного борошна, або безглютенового хліба", а також напої, що замінюють молоко, на основі рису, сої, вівса, кукурудзи, гречки або мигдалю. У проекті наказу МОЗ рекомендує у навчальних закладах продавати бутерброди з безглютенового хліба. Фото photographee.eu/Depositphotos Такі ж напої пропонують у якості альтернативи під час обідів у школах та садках. Проте цей документ так і лишається всього лиш проектом – він так і не набув чинності. Замість цього є купа бюрократії – це і дозволяє садкам та школам розмахувати переліком затверджених продуктів та відмовляти батькам, коментує Ірина Федорович, керівниця ГО Центр "Соціальна дія". "Відповідно до Закону "Про освіту", харчування у закладах освіти має надаватися усім дітям, а відповідальність за нього несуть органи місцевої влади. Тобто, на рівні кожної територіальної одиниці можуть бути свої правила та свої стандарти харчування", – пояснює Федорович. У реальності ж це означає, що у деяких дитсадках у меню можуть бути і зовсім відсутні продукти з рекомендованого переліку. Скажімо, у розслідуванні ІА "Рівненське агентство журналістських розслідувань" йдеться про те, що у деяких луцьких дитсадках взагалі відсутні сирні страви, які мали би готуватися 2-3 рази на тиждень, протягом тижня не готувалися і страви з риби. Федорович також звертає увагу на ст. 22 діючого закону "Про освіту", де написано, що контроль за охороною здоров’я та якістю харчування учнів покладається на органи охорони здоров’я. З цього можна зробити висновок, що у кожному садочку питання про безглютенове та безлактозне харчування можне вирішити керівник закладу за запитом батьків. Фактично, цей вихід знайшли у Кривому Розі депутат Мариничев та люди, які до нього зверталися. Завдяки співпраці батьків та завідуючої кухарка в дитсадку готує їжу на 70-х дітей, а в окремій каструлі – для одного малюка. На думку ще однієї співрозмовниці "Української правди. Життя", пані Ірини, яка працює у сфері охорони здоров'я, наразі легше домовитися про зміну раціону з приватними дитсадками. З ними ж можна домовитися і про те, щоб дитина могла брати їжу з дому. Через це Ірина віддала свою дитину, яка має алергію на лактозу, глютен та деякі інші продукти, до приватного садка. Батьки вимушено віддають дітей з алергіями на лактозу, глютен та деякі інші продукти, до приватного садка. Фото monkeybusiness/Depositphotos Федорович, натомість, згадує про те, що у нормативних документах є чимало колізій. Наприклад, Інструкція з організації харчування дітей у дошкільних закладах, де, здавалося би, усе розписано дуже детально: не лише які продукти є в програмах, а і яким чином діти мають сидіти за столами. Є положення про дієтичне харчування, однак там нічого не сказано про виключення з харчування або заміну продуктів залежно від стану здоров’я дитини. Там йдеться, зокрема, і про те, що лікарі та медсестри повинні проводити з батьками роз'яснювальні роботи, аби визначити характер дієти, та надавати свої рекомендації. "Так, ніби люди, які це писали, не чули про те, що з кожного правила можуть бути виключення, а лікарі, які мали це перевірити, не знають про алергії", – коментує експертка. Насправді ж, ситуацію докорінно можна змінити, замінивши лише кілька формулювань на трохи простіші. Все, що треба – це рекомендований перелік продуктів, а також стаття у законі про те, що, зважаючи на стан здоров’я дитини, за рекомендацією лікаря та проханням батьків можна змінювати меню в кожному конкретному закладі, а також, вилучаючи один продукт, замінювати його іншим. "Нинішній стан речей як на мене, є непрямою дискримінацією, коли правило, нейтральне для дітей з відмінним станом здоров'я, погіршує становище інших – у даному випадку, тих, хто не сприймає глютен і лактозу. Адже якщо меню не змінити, діти будуть отримувати харчування гіршої якості, ніж інші, адже змушені не їсти значну частину свого обіду в навчальному закладі", – пояснює Федорович. ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ? Наша співрозмовниця, пані Ірина, вважає, що шанси змінити щось у цій площині – надто мізерні, й причина цьому – відсутність бюджетних коштів. "Зважаючи на те, скільки коштують безглютенові та безлактозні продукти, я гадаю, що організувати таке харчування у школах практично неможливо, адже ми маємо дефіцит фінансування. До прикладу, 200 грам хліба, що не містить глютен, коштує від 40 до 60 грн", –- говорить жінка. Багато хто вважає, що організувати таке харчування у школах практично неможливо, адже ми маємо дефіцит фінансування. Фото senkaya/Depositphotos Натомість, Федорович має іншу думку. Вона каже: на сьогодні існує два можливих варіанти вирішення проблеми. Перший – домовлятися у кожному конкретному випадку, про що вже йшлося вище, або ж "дістати" МОЗ та Міносвіти та змінити загальні правила. Проте, який би з цих варіантів не обирали батьки, головна проблема у тому, що державна система – не надто гнучка в принципі, вважає експертка. В Міністерстві освіти ж на запит "Української правди. Життя" відповіли, що Інструкція з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, затверджена спільно МОЗ та МОН у 2006 році, все ж таки передбачає дієтичне харчування. Воно полягає у заміні технології приготування страв: наприклад, подаються тушковані, варені, протерті страви. "Для дітей диспансерної групи найбільш прийнятною є дієта №5, що також може бути використана як основа для дієт №7 з обмеженням солі та №8", – йдеться у відповіді на запит. Дієтичне харчування, повідомляють у МОН, призначається дитині лікарем освітнього закладу або закладу охорони здоров'я за відповідним профілем спеціалізації. Проте ми бачимо, що тут йдеться саме про заміну технології приготування їжі, але не про заміну інгредієнтів. "Зважаючи на технічні можливості харчоблоків та велику чисельність дітей у дошкільних навчальних закладах, забезпечити у таких закладах харчування для дітей за іншими дієтами, що не передбачені Інструкцією, не вбачається можливим", – зазначають в Міносвіти. Та рекомендують таким малюкам короткотривале перебування у дитсадках із можливістю пообідати вдома – тобто, те ж саме, що пропонували мамам, чиї історії ми згадували в цьому матеріалі вище. Апелюють до того, що основною функцією навчального закладу є освітня діяльність, а не харчування. Федорович же вважає, що кожен заклад має вносити зміни до свого переліку продуктів самостійно. І це – можливо. "Тобто, якщо є потреба у спеціальному харчуванні для таких дітей, її мають вирішити на місці. Або ж заклади будуть футболити батьків та дітей, прикриваючись формальними вимогами законодавства, та посилати їх у МОЗ та МОН змінювати інструкції, – каже Федорович. На жаль, українське законодавство часто написано настільки безглуздо, що змінити його не простіше, ніж полетіти на Марс". У процесі підготовки матеріалу "Українська правда. Життя" звернулося до Міністерства охорони здоров'я з проханням прокоментувати можливість впровадження спеціального харчування для дітей із непереносимістю глютену та лактози. Відповідь досі не надійшла. Також вдалося дізнатися, що дане питання перебуває на контролі Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Більше молоді та вищі зарплати: в Польщі опублікували дані про українських працівників https://www.ukrop-ua.net/publications/economics/18725-blshe-molod-ta-visch-zarplati-v-polsch-opublkuvali-dan-pro-ukrayinskih-pracvnikv.html Зважаючи на кількість отриманих "карт побиту" та національних віз, кількість громадян України, задіяних у польській економіці станом на 2016 рік, можна оцінити на рівні 770 тисяч осіб. А це означає, що протягом трьох останніх років кількість таких працівників зросла майже у чотири рази. Економіка Tue, 19 Sep 2017 09:54:16 +0300 Є всі підстави говорити, що така динаміка збережеться й цього року. Зокрема, якщо минулого року на підставі запрошень від роботодавців було видано 127 тисяч національних віз, то лише за перше півріччя 2017 року – 94,8 тисяч. Характерно, що ще у 2013 році більше половини (56%) українських робітників працювали у Мазовецькому воєводстві (включає Варшаву). За результатами ж 2016 року частка столичного регіону впала до 28%. Натомість українці частіше працюють в інших воєводствах. Наразі більшість (58,7%) українських заробітчан у Польщі – це досвідчені працівники, що в середньому вже 9 разів виїжджали на заробітки, відвідуючи Польщу по 2-3 рази на рік. Особливістю ж останніх трьох років стала поява нових мігрантів. 41,3% приїхали до Польщі вперше у 2014 році або пізніше. Більше того, дослідження показують зростання відсотка людей, що вперше приїздять на роботу в цю країну. Новації останніх років – зростання кількості молодих працівників із вищою освітою. Зокрема, у Люблінському воєводстві середній вік українських робітників складає 21,8 (серед них багато студентів, які навчаються у Любліні), у Мазовецькому – 38,7 років. 32,4% працівників мають вищу освіту, ще 37,2% – середню спеціальну освіту. Ще одна зміна – у 2013 року 93,7% українських працівників прибули із Західної та Центральної України. А за останні роки частка працівників зі Сходу та Півдня зросла з 6,3% до 28,4%. Відповідно, зросла кількість тих, хто пояснює свій переїзд політичною ситуацією – з 3% до 13%. Втім, переважна більшість (50% у 2013 році та 60% у 2016 році) пояснюють такий крок більшим рівнем оплати праці у Польщі. Більшість українців – 38% – працюють у домогосподарствах. За невеликим винятком це жіноча робота – співвідношення жінок та чоловіків у цій сфері складає 37 до 1. 24% українців працюють на будівництві (співвідношення 23 чоловіки на 1 жінку). Ще 13% українських чоловіків та 7% жінок працюють у сільському господарстві. Найбільший рівень оплати праці – у будівництві (2729 злотих на місяць). Найменший – у домогосподарствах (1826 злотих). Натомість у домогосподарствах та у сфері послуг працюють найдовше. Українці, що задіяні у цих секторах, у середньому працюють 58 годин на тиждень, тоді як загалом цей показник дорівнює 54 години на тиждень. Окрім зарплати, 26% робітників додатково отримують безкоштовне житло та харчування. Сумарно обсяг зарплат українських працівників у 2016 році склав 12,6 млрд злотих. Для порівняння, у 2013 році цей показник дорівнював лише 3,6 млрд злотих. Із цих коштів українці витрачають у Польщі "на життя" в середньому 34,2% своїх доходів, а решту відправляють додому. Нацбанк фіксує стрімке зростання таких переказів. Зокрема, за результатами 2016 року ця цифра склала 8,1 млрд злотих. Це не лише у 2,5 рази більше, ніж у 2013 році. Це рівно половина від переказів усіх мігрантів, що працюють у Польщі. І нарешті – про погане. Плани остаточно повернутися в Україну озвучують лише 2,4% студентів, що навчаються у Польщі. Натомість 36,6% респондентів хочуть залишитися у Польщі назавжди, а 32,5% – їздити туди підзаробити. Ще 22% студентів хочуть змінити Польщу на інші країни. Нова сходинка чи євроінтеграційний глухий кут: чи потрібен Україні митний союз з ЄС https://www.ukrop-ua.net/publications/world/18724-nova-shodinka-chi-yevrontegracyniy-gluhiy-kut-chi-potrben-ukrayin-mitniy-soyuz-z-yes.html Тиждень тому президент Петро Порошенко оголосив у Верховній раді шляхи подальшої інтеграції з Європейським Союзом. Одним із ключових завдань президент назвав створення митного союзу з ЄС. Міжнародна панорама Tue, 19 Sep 2017 09:50:36 +0300 Варто наголосити: "митний союз" – це не лише назва інтеграційного проекту Кремля (від якого Україна все ж втекла). Це – форма економічної інтеграції країн, більш глибока, ніж звичайна зона вільної торгівлі. Саме до цієї, глибшої форми інтеграції з Євросоюзом пообіцяв прямувати президент Порошенко. Що ж означає для України створення митного союзу з ЄС? Країни, що беруть участь у такому форматі, мають однакові митні ставки для всіх третіх держав та (теоретично) повністю відкривають свої ринки одна одній. Наразі ЄС має митний союз лише з однією країною – Туреччиною (точніше, МС діє також з Андоррою, Сан-Марино та Монако, однак досвід держав-карликів навряд чи буде корисним для нашої держави). Зважаючи, що ідея вступу Туреччини до ЄС завжди зустрічала спротив, у Брюсселі треба було знайти формат максимальної економічної інтеграції для Анкари, що компенсувало б очікування на європейському порозі. Так само у ЄС зараз не готові говорити про перспективи вступу України. А тому у президента вирішили, що й ми можемо використати турецьку модель "інтеграції без членства". Турецька модель для України А вже за тиждень консультативна компанія Rasmussen Global (заснована колишнім генсеком НАТО Андерсом Фогом Расмуссеном), яка співпрацює з адміністрацією президента України, презентувала аналітичний звіт щодо можливості створення такого митного союзу. Презентація пройшла під час форуму Yalta European Strategy. Расмуссен публічно підтримав ідею Порошенка. "Знаю, наскільки важливо мати мету. Настав час поставити нові цілі. Створення митного союзу стане сигналом Росії про те, що ЄС сприймає Східне сусідство серйозно та готовий до нових кроків уперед", – заявив він. За його словами, прикладом для України має стати "дуже успішний митний союз із Туреччиною". "Він запрацював у 1995 році і з того часу товарообіг ЄС та Туреччини зріс у чотири рази. Більше того, такий режим забезпечив Туреччині зменшення бюрократії у міжнародній торгівлі та зростання потенціалу боротьби із корупцією", – додав Расмуссен. Варто погодитися – завдяки глибокій економічній інтеграції з ЄС Туреччина стала однією з найбільш швидкозростаючих економік світу. Невипадково, попри нинішню кризу у відносинах із ЄС, турецька влада не ставить під сумнів необхідність збереження митного союзу. Ціна митного союзу Чи буде такий союз так само вигідний Україні? Щоби відповісти на це питання, експертний центр CEPS разом із Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій на замовлення Rasmussen Global провели дослідження можливих наслідків, переваг та загроз створення митного союзу Україна-ЄС. Аналіз виходив з припущення, що митний союз дозволить повністю лібералізувати торгівлю з ЄС, прибравши всі виключення. Що для цього потрібно зробити Україні? Для створення митного союзу сторони мають повністю синхронізувати свої зовнішні митні ставки. На практиці синхронізуватися будемо ми, а не ЄС: Україна має привести свої ставки у відповідність до європейських. Для цього нам доведеться відмовитися від нині чинних угод про вільну торгівлю з іншими країнами. Перерахуємо: наразі ми маємо відповідні угоди з країнами СНД (із Росією де-факто цей режим не працює від початку 2016 року), Грузією, Македонією, Чорногорією, а також Канадою та країнами Європейської асоціації вільної торгівлі (Норвегією, Ісландією, Швейцарією та Ліхтенштейном). Також аналогічні переговори ведуться з Туреччиною та Ізраїлем (з останнім – на фінальному етапі). Втім, автори звіту певні, що з більшістю країн цю угоду вдасться відтворити. Адже майже всі вони, окрім частини пострадянських держав, вже мають угоди про вільну торгівлю з ЄС. А отже, нові переговори України з ними суттєво спрощуються. "Швидше за все, Україна втратить режим вільної торгівлі з Білоруссю та центральноазійськими країнами", – прогнозує старший аналітик CEPS Майкл Емерсон. Власне, з усіх пострадянських країн поза межами ЄС, з якими ми маємо режим вільної торгівлі, зберегти його можливо лише з Грузією та Молдовою. Від нульових митних ставок з іншими, найімовірніше, доведеться відмовитися. Друга принципова проблема – така відмова не означає, що Україна автоматично отримає режим вільної торгівлі з тими країнами, що мають аналогічний режим із ЄС. Подібна ситуація стала проблемою для Туреччини у відносинах із Мексикою. Анкара була вимушена відкрити свій ринок для товарів із цієї країни через те, що Мексика має вільну торгівлю з ЄС, однак піти на аналогічну лібералізацію для турецьких товарів Мехіко відмовилося. "Це стало справжньою проблемою, адже у ЄС не було законних інструментів змусити Мексику піти на це", – визнає Майкл Емерсон. Імовірно, Україна отримає аналогічні проблеми з Мексикою, а можливо, й не лише з нею. План на 7-10 років уперед Зрештою, створення митного союзу – питання не найближчого майбутнього. Автори звіту вважають, що перспектива створення митного союзу із ЄС з’явиться лише за 5-7 років, коли ми завершимо впровадження реформ, прописаних в Угоді про асоціацію. "Україні треба повністю провести всю роботу над реалізацією чинної всеохоплюючої угоди про вільну торгівлю, а також реформувати свою митну службу", – зазначає Емерсон. Лише тоді, за його словами, Україна буде готовою до переходу на рівень митного союзу. Важливий висновок дослідження: його автори впевнені, що позитивний економічний ефект від створення митного союзу стане можливим лише у ситуації, коли експорт до ЄС складатиме 80-85% від всього експорту України. Зараз ми дуже далекі від цього показника і не факт, що досягнемо його в осяжному майбутньому. Варто нагадати, за результатами минулого року частка ЄС в структурі українського експорту складала 37,1%, а за результатами перших семи місяців цього року – 40%. Більше того, оголошений курс уряду на просування українських товарів на ринки третіх країн додатково ускладнює реалізацію таких планів. Втім, якщо у згадані 80-85%, окрім власне ЄС, додати експорт до країн, із якими нам імовірно вдасться зберегти режим вільної торгівлі в разі створення митного союзу з ЄС, то такі плани стають дещо реалістичнішими. З таким часовим прогнозом погоджується і торговий представник України Наталія Микольська. "За три роки ми не вийдемо на умови для створення митного союзу з ЄС, але 5-7 років – це цілком реально. Головне, що це продовження нашого курсу на євроінтеграцію, який забезпечить нам ще кращі умови на європейському ринку", – зазначає вона. А заступник голови адміністрації президента Дмитро Шимків до того ж припустив, що одночасно з початком переговорів про створення митного союзу Україна подасть заявку на членство в ЄС. Підводні камені Водночас Дмитро Шимків ухилився від відповіді на питання "Європейської правди", чи консультувалися в адміністрації президента з ЄС щодо можливого митного союзу до заяви Петра Порошенка. Натомість джерела ЄвроПравди в євроінституціях стверджують: жодних консультацій не було. "Для нас самих це сюрприз, на який ми не знаємо, як відповідати. Особливо така ініціатива підставляє нас у зв’язку з переговорами із Росією. Ми переконували їх зберегти нульові мита для України, доводячи, що ЗВТ – це аж ніяк не митний союз. А тепер нам пропонують створити саме митний союз", – розповідає співрозмовник видання. Ініціатива Порошенка має й інші серйозні вади. Аналіз наслідків створення митного союз виходить із припущення про повне відкриття європейського ринку для українських товарів. Це дозволить суттєво збільшити обсяг аграрного експорту (для промислових товарів з України ринок ЄС вже відкритий, достатньо лише привести українську систему сертифікації у відповідність до європейських норм). Однак приклад Туреччини доводить, що ЄС може і не погодитися на повноцінний митний союз. Туреччина була вимушена змиритися з тим, що режим митного союзу не поширюється на сільськогосподарські товари. Чи є гарантія, що з Україною ЄС обере іншу стратегію? Ще один потенційний "прибуток" від митного союзу – відмова країн від антидемпінгових розслідувань один проти іншого. Подібна норма стала б у нагоді українським виробникам. Однак відповідна норма, включена в угоду між Туреччиною та ЄС, так і не запрацювала! Зрештою, не треба забувати, що Україна є членом Світової організації торгівлі, а тому має узгоджувати свої зміни митних ставок. Особливо зважаючи на те, що середній рівень митних ставок в ЄС є набагато вищим за український. З подібною проблемою ЄС стикається щоразу, приймаючи нових членів. Тоді Брюсселю доводиться в якості компенсації йти на поступки, знижуючи свої митні ставки (на набагато менший рівень, але для значно більшої території). Однак залишається відкритим питання: чи готовий ЄС платити корекцією своїх ставок за можливість укласти митний союз із Україною? І, нарешті, ще одне важливе питання. Чи не стане митний союз глухим кутом для європейських прагнень України? Адже для Туреччини такий режим став компромісом, на якому подальша інтеграція держави до ЄС, по суті, зупинилася. Натомість східноєвропейські країни, що вже вступили до ЄС або наразі мають перспективу членства, фазу митного союзу оминають. Андерс Фог Расмуссен вважає, що цієї небезпеки немає. "Так, Туреччина зараз не має осяжної перспективи вступу до ЄС, але це не через митний союз, а через зовсім інші проблеми (йдеться про системні порушення прав людини та стандартів демократії. – ЄП)", – пояснив він під час презентації дослідження. Однак не можна ігнорувати очевидного – турецький шлях поки не призвів до повноцінного членства в ЄС. Тоді як інші країни досягали цієї мети набагато швидше. Саме тому питання, чим є митний союз – новим кроком у бік ЄС чи глухим кутом для нашої євроінтеграції, залишається відкритим. Українська мова як економічний чинник https://www.ukrop-ua.net/publications/society/18723-ukrayinska-mova-yak-ekonomchniy-chinnik.html Після ухвалення Верховною Радою 5 вересня Закону «Про освіту» цікавою є реакція наших сусідів. Угорщина й Румунія передали дипломатичні ноти, заявивши про можливу дискримінацію цим Законом представників угорської та румунської національностей, які проживають в Україні. Суспільство Mon, 18 Sep 2017 12:22:03 +0300 До них відразу приєдналися Молдова, Польща, Болгарія та Греція. Звісно, не забарилася відзначитися й Москва, заявивши про дискримінацію російськомовних в Україні. Страсті навколо мовної статті закону Власне, йдеться про 7-у статтю Закону, яка передбачає, що викладання предметів у середніх школах здійснюватиметься українською мовою. Правда, перехід на українську мову навчання відбудеться лише в 2020 році. До того ж у школах залишиться вивчення мов національних меншин і навіть викладання деяких предметів цими мовами. Загалом Закон є помітним кроком в українізації школи. Однак цей крок обережний. Він залишив представникам національних меншин значні можливості для студіювання своїх мов, а також чимале «поле для маневру». Наприклад, у законі передбачено, що окремі шкільні дисципліни можуть викладатися офіційними мовами Євросоюзу. А серед них – румунська, угорська, польська, болгарська, грецька… Не дивно, що Закон викликав критику «радикальних українізаторів», яким хочеться все й відразу. Натомість є невдоволення Законом з іншого боку. Голова держадміністрації Закарпатської області Геннадій Москаль закликав президента Петра Порошенка накласти вето на Закон «Про освіту», оскільки той, на його думку, суперечить зобов’язанням України щодо національних меншин. Словом, згаданий Закон зараз перебуває у «підвішеному стані». Адже в нинішніх умовах, коли Україна веде і гарячу, й гібридну війну з Росією, відкриття «другого фронту» з боку окремих країн Євросоюзу не є бажаним. Звісно, ухвалення 7-ї статті згаданого Закону в нинішній редакції сприяло б дерусифікації освіти. І стало б важливою «зброєю» в гібридній війні. Адже, чого гріха таїти, русифікація України, яка продовжувалася за часів незалежності, стала не останнім чинником незахищеності Української держави перед російською агресією. Російські війська прийшли саме в найбільш русифіковані регіони. На жаль, наші деякі західні партнери не бачать чи не хочуть бачити цієї реальності. Критикуючи Закон «Про освіту», вони керуються своїми вузьконаціональними інтересами. Політики названих вище країн Євросоюзу, які висловили стурбованість щодо згаданого Закону, звісно, хочуть продемонструвати захист «своїх» національних меншин, які проживають на теренах України. Хоча насправді ці меншини мали й мають доволі широкі права. Принагідно запитаємо, чи мають українці такі ж можливості для задоволення своїх потреб у країнах, які сусідують на Заході з нами. У цих країнах свого часу було зроблено багато для того, щоб українці втратили свою ідентичність. Навіть на українських етнічних землях вони практично маргіналізовані. І хоча в цих країнах існують деякі українські навчальні заклади, інституції, їхня кількість не є достатньою. При цьому українська влада за часів незалежності не особливо звертала увагу на життя українських меншин у зарубіжних країнах. Та що говорити про зарубіжжя, коли в самій Україні українців системно перетворювали в «меншину». Відбулася русифікація мас-медіа, практично зникло україномовне кіно, була маргіналізована українська пісня тощо. І робилося це не без потурання владних структур – як на місцях, так і в Києві. Мова і економіка Але облишимо питання культурні. Насправді стурбованість політиків деяких країн Євросоюзу щодо Закону «Про освіту» має й соціально-економічні аспекти. Не секрет, що громадяни колишніх пострадянських країн, які опинилися в Євросоюзі і мають можливість влаштовуватися на роботу в більш розвинутих державах, охоче виїжджають туди. Уже сьогодні Польща, Угорщина, Румунія, Болгарія відчувають брак робочої сили. І це стосується не лише людей, зайнятих на «чорнових» роботах, а й кваліфікованих спеціалістів. Тому керівництво цих країн дивиться на Україну як на донора робочої сили. Адже тут чи не найнижчі в Європі заробітні плати. Тому українці ладні покинути свою країну й поїхати туди, де краще платять. Чи не найкращими трудовими донорами для Польщі, Угорщини, Румунії й Болгарії є представники їхніх національних менших в Україні. Адже тут їх вчать відповідними національними мовами. Ці люди, приїхавши на свою «історичну батьківщину», не мають проблем із мовою. Вони є навчені, достатньо кваліфіковані. І все це в основному за державні гроші. Направду, Україна – багата держава, бо витрачає свої фінанси для підготовки спеціалістів для роботи за кордоном. Коли ви опинитеся в Чернівцях, то на кожному кроці побачите оголошення з пропозиціями працевлаштування в Румунії. У Мукачеві, Береговому, Ужгороді такі ж пропозиції є щодо роботи в Угорщині, у Львові та Луцьку – в Польщі… Зрозуміло, що їдуть туди трудитися не лише представники національних меншин. Та все ж за кордоном на них першочергові сподівання. Керівництво України не дуже усвідомлює, що мова, її вивчення, культивування – це також чинник економічний. І це стосується не лише окресленої проблеми, пов’язаної з українськими заробітчанами за кордоном. Наприклад, донедавна в Україну масово ввозилася російськомовна література, що друкувалася в Росії. На цьому північний сусід заробляв непогані гроші. Це також стосувалося іншої продукції культурного характеру, зокрема кіно, популярних пісень тощо. У результаті культурної російськомовної експансії ми втрачали не лише ідеологічно, а й економічно. І лише тепер, коли створені певні бар’єри для російської культурної продукції, поступово починає розвиватися українське книговидавництво, кіноіндустрія, поп-культура... Хочеться вірити, що проголосований Верховною Радою Закон «Про освіту» вступить в силу. І зокрема його 7-а стаття. Бо українська мова є не лише важливим чинником функціонування державного організму. Це й чинник, який прямо чи опосередковано впливає на економіку України. Пора вже це зрозуміти очільникам держави. «Захід-2017»: російські танки в Білорусі і на Донбасі https://www.ukrop-ua.net/publications/world/18722-zahd-2017-rosysk-tanki-v-blorus-na-donbas.html Спільні російські та білоруські військові навчання «Захід-2017», яких побоювалися в Україні та країнах НАТО, стартували. Синхронно з арміями Росії та Білорусі влаштували стрільби і бойовики угруповань «ЛНР» і «ДНР», які визнані в Україні терористичними. Що замислили бойовики і як російські солдати, які беруть участь в навчаннях, зізналися у відрядженні на Донбас – розбиралися журналісти. Міжнародна панорама Mon, 18 Sep 2017 12:19:53 +0300 Білоруська правозахисниця Наталія Горячко-Басалига йшла навідати свого сина-військовослужбовця, який перебуває на службі на полігоні, що біля білоруського міста Борисов. Але не дійшла – її зупинили російські солдати, які почали запитувати у жінки хто вона і куди йде. Двоє з них почали переслідувати Наталію. Усе це громадська активістка зняла на відео. «Ці дві особи з Російської Федерації досі переслідують мене, а хто ви, на якій підставі ви питаєте у мене, куди я йду по своїй країні?», – обурюється жінка під час зйомки російських солдат на відео. Ситуація несподіванно отримала продовження у суді – не на користь Наталії. Правозахисницю арештували на три дні за нецензурну лайку на адресу військовослужбовців. Донбас.Реалії зустрілися з Наталею вже в Мінську. За словами Наталії, під час суперечки російські солдати зізналися їй, що до Білорусі встигли побувати у відрядженні в Україні. ​«Я кажу – «де саме?», а вони кажуть: «Донбас», як вони називають – «Дамбас». Далі я включила камеру, намагалася записати це все і вони весело: «А ми не будемо говорити, ми будемо мовчати», – каже Наталія Горячко-Басалига. Танки на Донбасі і в Білорусі На думку дослідників, як мінімум псковські десантники і військовослужбовці 6-ї танкової бригади приїхали до Білорусі з досвідом боїв на Донбасі. «Шоста окрема танкова бригада, що базується в Нижньогородській області – вона саме з одна з основних, які брали участь в боях під Іловайськом на дуже характерних танках Т-72Б3», – зауважує дослідник Conflict Intelligence Team Кирило Михайлов. Цілу колону таких бронемашин російської модифікації потім помітили й в Дебальцеві. Той же танк Т-72Б3 згодом ідентифікували й на навчаннях «Захід-2017». «У нього є динамічний захист «Контакт-5» і власне приціл «Сосна-У» – це найголовніше з того, що видно неозброєним оком» – продовжує Кирило Михайлов. «Рись», «Тигр» і «Орлан»​ Тим часом Міністерство оборони Росії оприлюднило фото, як на навчаннях випробовують бронемашини «Рись». Щоправда, їх в Україні не фіксували, на відміну від схожих «Тигрів» та новітніх безпілотників. За словами Кирила Михайлова, російське Міноборони виклало фотографії навчань підрозділів російських ВДВ. «Тут ми бачимо зліт безпілотника Орлан-10», – каже дослідник Conflict Intelligence Team Кирило Михайлов. Такий же «Орлан-10» в березні 2016 року збили українські військові в районі Авдіївки. Дослідник каже, що таких безпілотників немає на озброєнні в українській армії, бо вони російського виробництва. «Російський ведмідь – він великий, страшний» Російські та білоруські десантники проти умовних терористів. Задіяні флот, авіація, ракетні війська. Картинку, упевнений військовий експерт Олег Жданов, створюють зразково-показову. «Головне завдання – показати всьому світу, що російський ведмідь – він великий, страшний, вміє гарчати і може вкусити», – зауважує військовий експерт. Зокрема, росіяни і білоруси звітують, що переправу через Дніпро провели на 10 хвилин швидше нормативу. Цікаво, що таку ж, як на білоруській частині Дніпра, техніку, місія ОБСЄ зафіксувала й у бойовиків в Луганській області. У звіті за 12 вересня мова йде про машини для укладання мостів. В цілому – три колони військової техніки для переправи десантників через річку. У бойовиків – свої військові навчання У групі «Інформаційний спротив» ще минулого тижня повідомляли про підготовку в угрупованнях «ЛНР» і «ДНР» навчань під керівництвом російського генерал-майора Олега Цекова, які мають відбуватися синхронно із «Захід-2017». «Це, перш за все, питання налагодження взаємодії в ланці управління, щоб дії цих окупаційних формувань були синхронні з діями власне російських військ», – розповідає координатор групи «Інформаційний спротив» ​ Костянтин Машовець. В угрупованні «ЛНР» повідомили про участь у своїх навчаннях 600 бойовиків і 100 одиниць техніки. А бойовики угруповання «ДНР» вже навіть організували показові танкові змагання. «Це ж не просто ми виступаємо красиво-барвисто, а йде планова бойова підготовка», – так прокоментував військові навчання на непідконтрольній Україні території один із бойовиків. Спільний танковий біатлон бойовиків угруповань «ДНР» і «ЛНР» в районі окупованого Тореза у п'ятницю та суботу змагалися – з оглядкою на маневри російської армії в Білорусі. Підсумком навчань буде створення військової бази на території Білорус​і – експерт Військові навчання «Захід-2017» – це можливість оцінити рівень російської армії, упевнений дослідник Кирило Михайлов. «Все це показує, звичайно, певну «вітринну» частину, але принаймні можна зрозуміти як вона повинна діяти і як цьому протистояти», – каже він. У той же час, за словами військового експерта Олега Жданова, результат спільних російсько-білоруських навчань може бути куди більш серйозний. ​Військові начальники Росії і Білорусі, щоправда, наполягають зовсім на іншому. Мовляв, після навчань солдати повернуться додому. Але у Наталії Горячко, після спілкування з російськими солдатами, все ж залишився осад в душі. «Такого просто бути не може, щоб військові іншої держави зажадали у громадянки Білорусі документи що засвідчують особу. Вони почувають себе тут як у себе вдома», – розповідає вона. Військові армії Росії в Білорусі після навчань – це постійна загроза країнам Балтії та Польщі, впевнені експерти. А також Україні, якщо раптом бойовиків на Донбасі буде недостатньо.