Укроп UA - Гостро про головне https://www.ukrop-ua.net/ ru Укроп UA - Гостро про головне https://www.ukrop-ua.net/ukrop-ua.gif Укроп UA - Гостро про головне https://www.ukrop-ua.net/ Укроп UA (Само)конкурс на високі держпосади (спецрепортаж) https://www.ukrop-ua.net/publications/politics/18885-samokonkurs-na-visok-derzhposadi-specreportazh.html Одна з післямайданних реформ – реформа держслужби. Вона передбачала, що посадовців найвищої категорії буде обирати спеціальна комісія на конкурсній основі. Раніше їх просто призначали Кабмін, президент або парламент. «Мета дуже проста: відкрити доступ якісним спеціалістам до посад державної служби і завершити еру корупційних призначень», – пояснював тоді мету проведення таких конкурсів експерт платформи «Реанімаційний пакет реформ» Микола Виговський. Політика Tue, 21 Nov 2017 00:12:18 +0200 Під час цих конкурсів «Схеми» спостерігали за багатьма недоліками реформи. Показали, як, попри численні помилки в письмовому завданні, комісія все одно обрала соратника президента Алексія Савченка на посаду голови Миколаївської облдержадміністрації – і це лише один з прикладів. Минулого сесійного тижня Рада пішла на серйозний крок – скасувала необхідність проводити конкурси при обранні голів областей та районів. Тобто, частково скасувала реформу. На решту ж державних посад комісія продовжує проводити конкурси. Дійшло до того, що на них почали перемагати... самі члени комісії. Журналісти програми «Схеми»(спільного проекту Радіо Свобода та телеканалу «UA:Перший») кілька місяців поспіль спостерігали за засіданнями і виявили, що відразу два члени цієї комісії отримали перемогу на високі державні посади завдяки голосуванню своїх колег з цієї ж комісії. Це Артем Янчук, який став держсекретарем МОЗу, та Володимир Купрій, який переміг на посаді першого заступника голови Нацагентства з питань держслужби. Про нову тенденцію в роботі комісії дивіться у матеріалі Сергія Андрушка «Самоконкурс». Продукти «Лабораторії Касперського» під забороною в держагентствах США. Що цьому передувало? (розслідування) https://www.ukrop-ua.net/publications/politics/18884-produkti-laboratoryi-kasperskogo-pd-zaboronoyu-v-derzhagentstvah-ssha-scho-comu-pereduvalo-rozslduvannya.html Цієї осені продукти «Лабораторії Касперського» – найбільшого у світі виробника антивірусного програмного забезпечення, окраси і гордості російської IT-індустрії – потрапили під заборону в державних агентствах США. Услід за цим Касперський може втратити значну частину свого американського і західноєвропейського ринку, який приносить компанії понад 60 відсотків продажів. Політика Tue, 21 Nov 2017 00:08:03 +0200 «Лабораторія Касперського» стала «токсичною», і не тільки тому, що відносини між Росією і США переживають складні часи, а російські хакери стали однією з головних страшилок на Заході. Російська компанія вже понад 7 років старанно збирає інформацію про кіберзброю США, Ізраїлю і Великобританії, публікує аналітичні звіти про неї і пропонує способи захисту. І це давно і багатьох дратувало. «Лабораторія Касперського» отримала – навмисно чи ні – вихідний код вірусів, створених Агентством національної безпеки США, і, як вважають деякі експерти, взяла участь у зливі, який завдав найбільшої шкоди репутації американської розвідки та національної безпеки США, ніж Едвард Сноуден. Чи працює Касперський на ФСБ Росії, чи занадто далеко зайшов у своєму ідеалізмі? Чи допоміг він творцям вірусів-вимагачів WannaCry, чи все-таки стер секретні документи, котрі випадково потрапили йому до рук? Розбираємося з історією першої світової кібервійни, яка триває вже десять років, в матеріалі, розділеному на дві частини (друга частина доступна тут). У середині березня 2015 року один популярний російський тревел-блогер прилетів на Хайнань – тропічний острів на півдні Китаю. Кілька днів поспіль він публікував фотозвіти про відвідування національних парків штату Юта в США, але 19 березня замість одноманітних червоних скель з піщанику в черговому пості опинився скріншот статті з видання Bloomberg Businessweek з фотографією самого автора: «Компанія, якій ви довіряєте безпеку вашого інтернету, має тісні зв'язки з російськими шпигунами», – застерігає заголовок над його головою. Блогера звали Євген Касперський, в замітці йшлося про його дітище – «Лабораторію Касперського» (далі «ЛК» – ред.), що входила на той момент до топ-10 антивірусних компаній світу. Касперський вважав, що розкопані Bloomberg докази зв'язків «ЛК» і російських спецслужб непереконливі. З посиланням на анонімні джерела автори статті повідомили, що Євген Касперський, випускник Вищої школи КДБ, щотижня відвідує лазню в компанії співробітників російських спецслужб, що після невдалого у 2012 році партнерства щодо IPO з американською інвестиційною фірмою General Atlantic зв'язки «ЛК» з ФСБ стали тіснішими і в компанії ввели мораторій на наймання іноземних топ-менеджерів. Нарешті, що заступник голови компанії з юридичних питань Ігор Чекунов – ліазон «Лабораторії Касперського» з російськими силовиками і керує в компанії спеціальним відділом, що надає технічну підтримку ФСБ. У матеріалі Bloomberg не було нічого про дві події, які до того моменту вже відбулися, але до преси потрапили тільки через два з половиною роки. У 2014 році у Касперського опинилися секретні файли Агентства національної безпеки США, а внутрішню мережу компанії зламали ізраїльські спецслужби. Але Bloomberg написав не про це, а про лазню, і замітка не стала серйозним ударом по заокеанському бізнесу «ЛК»: створені компанією програмні продукти використовувалися майже в 20 державних агентствах США, включаючи Держдепартамент, Міністерство оборони, Міністерство юстиції, армію, флот і військово-повітряні сили. СШA і країни Західної Європи приносили Касперському понад 60 відсотків світових продажів. Усе змінилося наприкінці весни 2017 року, коли поєднання слів «Росія» і «кібербезпека» стало стійко асоціюватися з ймовірним втручанням російських хакерів в перебіг президентських виборів в США. 11 травня 2017 року в сенатському комітеті з розвідувальної діяльності відбулися слухання, в яких взяли участь керівники ФБР, ЦРУ, АНБ та інших силових агентств США. Йшлося про російських хакерів (на запитання, чи втрутився Кремль в передвиборчі перегони в США за допомогою комп'ютерних зламів, пролунала гуртова відповідь «так»), але на 42-й хвилині слухань сенатор-республіканець з Флориди Марко Рубіо поцікавився, чи довіряють топи розвідувальних органів продуктам «ЛК». Усі шестеро відповіли «ні». Запитання Рубіо пролунало досить несподівано; можливо, він поставив його на прохання когось із запрошених на слухання силовиків. Так чи інакше, саме з цього моменту у російської компанії на ринку США почалися серйозні проблеми. Того ж дня, 11 травня, сам Євген Касперський, відповідаючи на запитання читачів популярного ресурсу Rеddit, заявив, що обмін репліками на слуханнях викликаний політичними причинами, які «позбавляють цих джентльменів можливості скористатися найкращою системою безпеки на ринку без будь-яких реальних причин чи недоліків з нашого боку». Касперський зауважив, що готовий особисто дати свідчення в американському Сенаті (забігаючи уперед: участь російського підприємця в сенатських слуханнях досі так і не відбулася, але все ще обговорюється). Після травневих слухань можна було припустити, що «ЛК» стала ледь не випадковою жертвою настороженості американських чиновників і ЗМІ щодо всього кіберросійского. Сам Євген Касперський натякав на це регулярно. І причини перейматися у нього були: пізно ввечері 28 червня до особистих будинків декількох співробітників американського офісу «ЛК» прийшли агенти ФБР, які наполегливо цікавилися деталями функціонування компанії у США. 5 липня в Сенаті запропонували не включати закупівлю продуктів «ЛК» в оборонний бюджет на наступний рік. 11 липня агентство Bloomberg (той же автор, який запустив у 2015 році «лазнягейт») опублікувало нове розслідування – з матеріалів, які стосуються внутрішнього інформаційного обміну і потрапили до рук журналістів, випливало, що «ЛК» бере участь в розробці анти-DDoS-систем на замовлення ФСБ, а співробітники беруть участь в рейдах силовиків (Касперський підтвердив справжність листування, але відкинув інтерпретацію, зроблену журналістами). Уже 12 липня General Services Administration, агентство, яке зокрема, відповідає за держзакупівлі, виключило «ЛК» зі списку авторизованих постачальників для американських держорганів. На початку осені продукти «ЛК» зникли з полиць найбільшого американського рітейлера Best Buy. Нарешті 13 вересня Департамент внутрішньої безпеки випускає директиву, яка вимагає від усіх федеральних агентств США припинити використання ПЗ Касперського протягом 90 днів. Мотивація цього бану – «занепокоєння зв'язками деяких представників Касперського і російських розвідслужб та вимоги російського закону, які дозволяють російській владі примушувати «ЛК» до співпраці і отримувати доступ до даних в російських мережах». Це недвозначне посилання на опубліковане влітку розслідування Bloomberg – більш переконливе в порівнянні з «лазнягейтом» 2015 року. Цього разу до рук журналістів Джордана Робінсона і Марка Райлі потрапила внутрішня переписка співробітників «ЛК». У листах 2009 року йшлося про роботу над системою, здатною захистити клієнтів, зокрема урядові структури, від DDoS-атак, але в проекті є і «секретна частина» – пошук джерел атаки за допомогою хостингових компаній і розробка «активних заходів у відповідь» . Джерело видання заявило, що ці заходи – не тільки атака на хакерів, але і фізична участь фахівців «ЛК» в рейдах ФСБ. В одному з листів сам Євген Касперський зазначає, що проект розробляється на «велике прохання з боку Луб'янки». У компанії підтвердили справжність листування (але не факт участі фахівців в рейдах ФСБ), і на цій підставі видання зробило висновок, що «ЛК» підтримує набагато ближчі робочі відносини з ФСБ, ніж визнає публічно». Отже, всього за чотири місяці, що минули після нібито випадкового запитання Марка Рубіо про довіру до «ЛК» на сенатських слуханнях, компанія де-факто втратила доступ на ринок держструктур США. Так само, як і федеральні агентства, можуть зробити їхні численні підрядники, відмовившись від російського антивірусу, а услід за ними й інший американський та західноєвропейський бізнес і приватні особи. І все це – через походи до лазні зі співробітниками ФСБ та роботу над системою, яка захищає від хакерських атак? Представники Департаменту внутрішньої безпеки США зізналися, що ухвалили рішення про бан – заборону – продуктів Касперського «здебільшого на основі публічної інформації». Отже, Касперський правий, і його американський бізнес страждає від «маккартизму», протекціонізму і загальної атмосфери недовіри до Росії, особливо в інформаційній сфері? У жовтні 2017 року нарешті з'явилося більш переконливе пояснення недовіри американської розвідки до Касперського. Із 5 до 11 жовтня у виданнях Wall Street Journal і New York Times вийшла серія публікацій, у яких стверджується, що продукт «ЛК», встановлений на комп'ютері у неназваного підрядника Агентства національної безпеки США, скачав на сервер «Лабораторії Касперського» секретні файли АНБ. Колишні американські розвідники розповіли журналістам, що ізраїльські спецслужби, які зламали внутрішню мережу «Лабораторії Касперського» ще на початку 2014 року, повідомили США, що антивірус Касперського використовується для завантаження секретної інформації, причому нібито пошук цікавих файлів програма здійснювала за ключовими словами на кшталт top secret. Розвідники навіть спеціально розставили кілька своєрідних приманок, розмістивши на комп'ютерах зі встановленим російським антивірусом файли, схожі на секретні, і антивірус, за їхніми словами, на ці приманки «клюнув». Співрозмовники журналістів назвали те, що трапилося, актом шпигунства проти США і припустили, що секретні матеріали були вкрадені «Лабораторією Касперського» за прямим завданням або у будь-якому разі в інтересах російських спецслужб. Саме ця інформація, яку американська розвідка мала у своєму розпорядженні щонайменше з 2015 року, була приводом відповісти «ні» на запитання сенатора Рубіо про довіру до «Лабораторії Касперського», поставлене на сенатських слуханнях навесні 2017 року. У Євгена Касперського є своя версія розвитку подій. Якось пізно восени 2014 року до нього в кабінет прийшов вірусний аналітик. У мережу компанії, призначену для збору і аналізу потенційно шкідливого програмного забезпечення, були завантажені файли, класифіковані системою як шкідливі і пов'язані з діяльністю хакерського угруповання Equation Group. Один з файлів виявився 7zip-архівом, а всередині нього аналітик виявив вихідні коди шкідливих програм (або, на жаргоні фахівців в комп'ютерній безпеці, «малварі» – від англійського malware) і чотири текстових документи у форматі Word. Із заголовків співробітник лабораторії зрозумів, що файли мають гриф секретності, і повідомив про це генеральному директору. Євген Касперський каже, що для нього відразу стало очевидно, що файли пов'язані з АНБ – Агентством національної безпеки США. Уже кілька місяців «ЛК» старанно розшукувала і аналізувала шкідливе ПЗ конкретного типу і, як припускали фахівці, конкретного авторства. На початку 2015 року Касперський збирався розповісти всьому світу про результати цієї роботи – про виявлення «найбільш просунутого шкідливого актора, якого коли-небудь зустрічала «ЛК». Для нього всередині компанії вже придумали помітну назву – Equation Group. Мабуть, замість цього пасувала б й інша назва – «Ті, кого не можна називати». «Чи знали вони, що Equation – це спецслужби? Так, всі експерти це розуміли», – говорить фахівець з комп'ютерної безпеки Андрій Споров. Усе вказувало на те, що насправді фахівці Касперського виявили не хакерське злочинне угрупування, а сліди діяльності кіберпідрозділу американської розвідки. «Ми не займаємося атрибуцією і не знаємо, яка саме організація розробила це, – пояснює Євген Касперський. – Але з огляду на те, що ми аналізували «малварі» вже багато місяців, знали надзвичайну складність і повну відсутність фінансової мотивації у авторів. Хто може розробляти складне шкідливе ПЗ при цьому без мети заробити грошей? Ми були впевнені, що за розробкою стоять не просто кіберзлочинці. І тому, побачивши слова «конфіденційно», я повірив, що це дійсно так». Отже, секретні файли справді опинилися в «Лабораторії Касперського» (щоправда, у 2014-му, а не в 2015 році, як стверджується в матеріалах WSJ). І ізраїльські спецслужби могли про це знати, тому що вони справді зламали внутрішню мережу компанії. Про цю атаку сама «Лабораторія Касперського» офіційно повідомила ще в червні 2015 року. Зараження почалося з комп'ютера співробітника одного з невеликих офісів «Лабораторії» в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і сталося, найімовірніше, через фішинговий лист. Компанія відразу класифікувала атаку як «державну»: «Коли складне шкідливе ПЗ намагається атакувати компанію або будь-яку організацію не для крадіжки грошей, то значить, у злочинців інша мотивація, тобто шпигунство. Дорогі операції частіше спонсоруються кимось, хто зацікавлений в доступі до конфіденційної інформації, а саме державою», – пояснює Євген Касперський. Крім «Лабораторії Касперського», жертвами атаки (фахівці прозвали її Duqu2.0 за схожість з вірусом Duqu, про який буде розказано пізніше) стали кілька готелів і конференц-залів в Швейцарії, Австрії та Омані, в яких у 2014 році відбивалися переговори міжнародної групи «5+1» щодо іранської ядерної програми. Це, як і багато інших обставин, вказувало на те, що держава, яка стоїть за атакою – та, яку на ці переговори не запросили, тобто Ізраїль. «У ініціаторів Duqu 2.0, імовірно, була можливість відслідковувати наші дії, зокрема спостерігати завантаження цього [який містить секретні файли АНБ] архіву», – визнає Євген Касперський. Невдовзі після того, як «Лабораторія Касперського» оприлюднила свої дані про Equation Group, антивірусна система виявила кілька комп'ютерів, заражених шкідливим ПЗ від цієї групи, причому їхні IP були в тому ж діапазоні, що і у машини, з якої був завантажений секретний архів. «Уже заднім числом ми розуміємо, що це, швидше за все, були приманки», – говорить Касперський. Таким чином і факт «лову на живця», про який розповіли джерела WSJ і NYT, підтверджується. Отже, секретний архів завантажений був, атака на «ЛК» ізраїльськими спецслужбами теж була – з цим згоден сам Євген Касперський. Розбіжності починаються далі: по-перше, як саме секретні файли АНБ були завантажені в мережу Kaspersky Security Network – випадково чи навмисно? А по-друге, що сталося з секретними документами після того, як вони опинилися у «ЛК»? Версія Касперського така. Пряме завдання антивірусу – шукати «малварі». І якщо так сталося, що у когось на комп'ютері знайшлися віруси не тому, що він був ними заражений, а тому що власник їх розробляв, чи можна звинувачувати в цьому антивірус? У «попередньому звіті», опублікованому «ЛК» 25 жовтня (і в його остаточному варіанті, який компанія оприлюднила 16 листопада) у відповідь на статті в WSJ і NYT, стверджується, що секретні файли були завантажені в мережу «ЛК» у період з 11 вересня по 17 листопада 2014 року під час нормативної роботи домашнього антивірусу, встановленого на комп'ютер на території США. У налаштуваннях такого антивірусу можна включити функцію, яка автоматично сканує пам'ять комп'ютера і завантажує в хмарне сховище Kaspersky Security Network зразки потенційно шкідливих програм для подальшого аналізу. І у американського користувача ця функція була активована, тобто користувач сам надав російській компанії досить широкий доступ до своїх даних. Антивірус відправив у свою мережу архів, що містить «малварі», а, крім бінарних файлів, у ньому опинилися вихідні коди хакерських документів і текстові документи – так вони і потрапили до компанію, якщо вірити в цю версію. Джерела, згадані в статтях WSJ і NYT, стверджують, що все було не так, і антивірус навмисно розшукував секретні документи, причому з особливою підступністю – за ключовими словами на кшталт top secret і classified. Євген Касперський це категорично заперечує: «Наше внутрішнє розслідування показало, що в «Лабораторії» ніколи не проводилося детектування документів за ключовими словами типу «конфіденційно» або «цілком таємно», – заявив він Радіо Свобода. Але відповідь виглядає дещо ухильною: «Технічно для вендора немає нічого простішого, ніж вставити в систему пошуку рядок на кшталт «TS //.*NOFORN» в заголовках документів і таким чином детектувати файли, позначені ТOP SECRET із застереженням «Не для іноземних громадян», – зауважує Ніколас Вівер, дослідник в галузі комп'ютерної безпеки з Міжнародного інституту комп'ютерних наук Каліфорнійського університету Берклі, США. Однак Вівер одразу ж підкреслює, що ніяких публічних доказів, що «ЛК» або інший антивірусний вендор колись вдавалися до такого методу, немає. Швидше за все, фраза про те, що антивірус Касперського міг шукати секретні файли за такими ключовими словами, є наслідком неправильно зрозумілої фрази джерела, яка потім перетворилася на журналістський фольклор. А ось шукати за назвами секретних проектів АНБ, оприлюднених в зливах Сноудена, сенс був. Так вважає, наприклад, Шон Таунсенд, незалежний дослідник в галузі інформаційної безпеки, учасник і спікер Українського кіберальянсу: «Лабораторія Касперського» розшукувала вихідні коди цілеспрямовано, наприклад, за каталогом проектів та інструментів АНБ, опублікованому Едвардом Сноуденом після втечі в грудні 2013 року. «Шукав довго, близько року, – упевнений український дослідник. – Знайшов комп'ютер у США, де потрібна інформація була, і злив все до себе». В «Попередньому звіті» «Лабораторії Касперського» Таунсенд бачить кілька технічних розбіжностей, наприклад, його дивує заява фахівців, що архів, який містив секретні файли, був завантажений в мережу Касперського, тому що був визначений як шкідливий. «Остання уразливість в архіваторі 7zip була виявлена в 2009 році. Ця відмазка потрібна для того, щоб пояснити, чому був завантажений в «Лабораторію» весь архів повністю, а не окремий файл», – припускає український експерт. Ось ще одна розбіжність: у звіті детально описано, що комп'ютер, з якого антивірус завантажив секретний архів, був заражений вірусом-троянцем Mokes через піратський генератор ключів для Microsoft Office, і саме це нібито привернуло особливу увагу аналітиків Касперського. Таунсенд каже, що подібні інфекції досить тривіальні й зацікавити фахівців не могли, хоча фахівці «Касперського» підкреслили факт цього зараження, натякаючи, що до комп'ютера з секретними файлами могли мати доступ і творці бекдора Mokes, який пов'язують з Китаєм. В цілому ж Таунсенд називає внутрішнє розслідування компанії незграбною спробою відхреститися від звинувачень у шпигунстві. Другий спірний момент – що сталося з секретними файлами, зокрема з вихідними кодами «малварі» Equation Group, коли вони опинилися у Касперського. Сам він стверджує, що вони були негайно вилучені за його прямою вказівкою. Тепер, говорить Касперський, в компанії навіть введено внутрішнє правило, що пропонує відразу видаляти будь-які потенційно секретні матеріали, які можуть бути випадково виявлені вірусними аналітиками компанії. Ось в це готові повірити не всі. «Звіт Касперського звучить переконливо, але з одним величезним винятком, – зауважує Ніколас Вівер. – Якщо він отримав вихідний код інструментів АНБ, він би нізащо не знищив копії. Володіння кодами дає величезну перевагу: шкідливе ПЗ в принципі працює тому, що його складно відрізнити від безпечного, антивірусам доводиться покладатися на евристичні техніки, які не завжди працюють. Тому будь-який антивірусний вендор мріє роздобути вихідні коди». Навіть якщо вихідні коди трапилися Касперському випадково, видаляти їх не було сенсу, але що, якщо це саме те, за чим аналітики з якихось причин полювали? Витоку вихідних кодів кіберзброї, розробленої АНБ США, в мережу Касперського передувала подія, про яку говорять як про таку, що завдала більшої шкоди національній безпеці США, ніж діяльність Едварда Сноудена. Чи не занадто гарний збіг? Влітку 2016 року американська кіберзброя з'явилася на відкритому ринку, а трохи пізніше за її допомогою невідомими хакерами були завдані перші удари. Якою могла бути роль «Лабораторії Касперського»? Для того, щоб розібратися в цьому, потрібно згадати історію справжнісінької кібервійни, яка триває у світі ось уже десять років. У ній використовують зброю вартістю в мільйони доларів, яка завдає не тільки віртуальних, але і реальних руйнувань. Її учасників всі знають, але ніхто не може назвати офіційно. Її наслідки небезпечно недооцінювати. Про цю війну і про роль у ній «Лабораторії Касперського» читайте в другій частині нашого розслідування. Третій Універсал – за крок до Рубікону https://www.ukrop-ua.net/history/18883-trety-unversal-za-krok-do-rubkonu.html Сто років тому – 7(20) листопада 1917 року – була проголошена Українська Народна Республіка (УНР). Та водночас лідери новоствореної держави не бачили її самостійною, а натомість завзято продовжували розбудовувати Російську Федерацію. Щоправда, невдовзі російські більшовики та німецькі генерали вилікували українських керманичів від федералізму і зробили їх самостійниками. Відтак незалежність УНР була проголошена за якихось два місяці, але здебільшого під тиском зовнішніх обставин. УРОК ІСТОРІЇ Tue, 21 Nov 2017 00:05:02 +0200 Як випливає з тексту Третього Універсалу, проголошення УНР було зумовлене тим, що внаслідок більшовицького перевороту в Росії зникла централізована влада. «Тяжка й трудна година впала на землю Російської республіки. На півночі в столицях іде межиусобна й кривава боротьба. Центрального Правительства нема й по державі шириться безвластя, безлад і руїна. Наш край так само в небезпеці. Без власти, дужої, єдиної, народньої Україна також може впасти в безодню усобиці, різні, занепаду… І ми, Українська Центральна Рада, твоєю волею, в ім'я творення ладу в нашій країні, в ім'я рятування всеї Росії, оповіщаємо: однині Україна стає Українською Народньою Республікою». Справді, більшовики відносно легко повалили Тимчасовий уряд, але їм не так просто було захопити всю повноту владу. У листопаді 1917-го в Москві дійшло до багатоденних вуличних боїв; владу більшовицької Ради народних комісарів не визнавала Ставка Верховного головнокомандувача в Могильові, потужний страйк проти їхньої влади організувала профспілка залізничників… Відтак більшовики попервах намагалися не сваритися із Україною. Операція «Федерація» Власне, це був історичний момент, який дозволяв без надмірних проблем взяти курс на незалежність. Між тим, українські керманичі не скористалися ситуацією, аби остаточно розірвати з Росією (як це робили в той самий час у Фінляндії), а натомість ледь не з подвоєною енергією заходилися вести переговори про перебудову Росії на федеративних засадах та про створення нового «однорідного соціалістичного» федеративного уряду. Про це також йшлося в Третьому Універсалі: «Не відділяючись від Російської республіки й зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Російська республіка стала федерацією рівних і вільних народів... Маючи силу й власть на рідній землі, ми тою силою й властю станемо на сторожі прав і революції не тільки нашої землі, але й усієї Росії». І попервах багато хто в Петрограді та Москві вірив у таку можливість. Як згадував останній військовий міністр Тимчасового уряду полковник Олександр Верховський, у листопаді 1917-го до Києва приїздили емісари російських лівоцентристських партій, аби домовитися про спільну діяльність та про розподіл квот у новому уряді, який планували створити на противагу більшовицькому Раднаркомові (причому, якщо вірити полковнику Верховському, українські діячі претендували на чверть місць у ньому). Лідери Української Центральної Ради були визнаними авторитетами федералізму загальноросійського масштабу. Показово, що саме в Києві у вересні 1917-го відбувся скликаний за їхньою ініціативою З’їзд народів Росії. У грудні 1917-го голова Центральної Ради Михайло Грушевський наголошував: хоча Україна і стала фактично незалежною республікою, але «ми стояли і стоїмо на позиції федерації». Просто, за його словами, «обставини зложились так, що осягнули навіть більше, ніж ставили своєю метою». Що згоріло в кабінеті Грушевського? Незалежність УНР була проголошена за якихось два місяці після її створення – 9 (22) січня 1918 року – але вже за інших умов та здебільшого під тиском зовнішніх обставин. Опанувавши ситуацію в Росії, більшовики вирішили поширити свою владу і в Україні. Доволі поширеною є думка ніби українсько-більшовицька війна, яка почалася в грудні 1917-го, стала реакцією більшовиків на проголошення Україною незалежності. Мовляв, Україна проголосила незалежність – і на неї напали. Насправді, все було навпаки: саме більшовицька агресія, а відтак необхідність укласти мирну угоду із Центральними державами (Німеччина, Австро-Угорщина, Османська імперія, Болгарія) змусила українських керманичів відмовитися від федералістських ідей та піти на проголошення незалежності. На мирних переговорах у Бресті німці підштовхували українців до проголошення незалежності. Робили вони це із суто прагматичних інтересів. Як зазначав німецький генерал Макс Гофман, «ми радо прийняли українців, бо їх можна було використати в грі проти петербурзької (більшовицької – ред.) делегації». Однак неспівмірно більше для української незалежності зробили більшовики на чолі з Леніним. Адже саме захоплення їхніми військами Києва, під час якого прицільно розстріляли з гармат будинок Грушевського, стали для очільника Центральної Ради моментом істини. Невдовзі у статті під промовистою назвою «Кінець московської орієнтації» він щиро зізнався, що разом із його кабінетом згоріла «наша орієнтація на Московщину, на Росію, накидувана нам довго й уперто силоміць». «Якбитологія» Третього Універсалу Переходити Рубікон потрібно вчасно. В історії бувають ситуації, коли важливо не лише ухвалити певне доленосне рішення, а зробити це у певний момент. Зараз це називається «вікном можливостей». Як зазначав відомий український діаспорний історик Іван Лисяк-Рудницький, очільники УНР визначилися на користь незалежності лише після того, як безповоротно втратили найзручніший для цього момент: «Що сталося б, якби повне відокремлення Української Народної Республіки було б проголошене Третім Універсалом, а мирний договір між Україною і Центральними державами був би підписаний до кінця [1917] року? Україні було б легко дістати від Німеччини потрібну технічну допомогу й українські військові частини, що формувалися там з числа військовополонених (близько 12,5 тисяч солдатів – ред.). А Австро-Угорщина, правдоподібно, згодилася б «позичити» київському урядові легіон Українських Січових стрільців (2 тисячі вояків, а крім того, в Австро-Угорщині також було організовано українську дивізію з військовополонених – ред.). У доповненні до тих частин, що ними вже диспонувала Центральна Рада, цих сил вистачило б на те, щоб утримати внутрішній лад на Україні, здушити місцеві більшовицькі перевороти і відбити радянсько-російську окупацію... Центральна Рада не мусила б покидати Київ і закликати німецьку збройну допомогу. Як відомо, ця допомога скоро перетворилася б на окупацію, що завдала величезної шкоди Україні – морально й політично навіть більше, ніж матеріально». Українська історія багата парадоксами. Сто років тому один із таких парадоксів полягав у тому, що до незалежності Україну вели переконані федералісти, які в силу обставин ставали самостійниками. Тогочасним українським керманичам, попри їхні безумовні заслуги, забракло далекоглядності. Дуже важливо, аби теперішні – зробили із цього відповідні висновки. На луганському фронті без змін: російські сили обстрілюють українські позиції https://www.ukrop-ua.net/publications/society/18882-na-luganskomu-front-bez-zmn-rosysk-sili-obstrlyuyut-ukrayinsk-pozicyi.html Останнім часом проросійські сили активізувалися й посилили обстріли українських позицій. Відтак за останні декілька днів штаб АТО повідомив про щонайменше одного військовослужбовця ЗСУ, який загинув, та 4 поранених. Вздовж лінії фронту бойовики використовували весь спектр наявного озброєння. Суспільство Tue, 21 Nov 2017 00:02:50 +0200 Поблизу Попасної, що на Луганщині, проросійські сили активізувалися ще на вихідних. Так під обстрілом опинилися околиці міста. Проте солдати не приховують: дають відповідь із наявного озброєння. Серед просторого поля розкинуті бліндажі. Землю розрізають окопи і де-не-де виглядають стволи бойових машин. В командному пункті взводно-опорного пункту молодий хлопчина, років 20, щось розглядає на планшеті. По рації доповідають: «В «зеленці» щось схоже на танк. Він переміщається». Згодом декілька пострілів, і в рації доповідають, що з боку бойовиків дійсно виїхав танк і обстрілює позиції. Військові пояснюють, що перебувають на висоті, з якої чудово видно все, що відбувається навколо. Таким чином, ці позиції дуже заважають вільно пересуватися бойовикам, тому вони й обстрілюють їх. Нас посадили на бойову машину й везуть на передові позиції, аби показати, що ж насправді відбувається. «Хочемо показати, яке насправді перемир’я тут», – каже один із солдатів. Насправді, признаються військові, не можуть зрозуміти логіку бойовиків – чому вони активізувалися. Проте протягом останніх вихідних обстрілюють українських силовиків зі всього, починаючи від стрілецького озброєння, завершуючи артилерією. Поблизу бліндажа, що на передовій, щось ляснуло й посипалися осколки. Після чого командир дає наказ: «Наведи на хату сєпарів й туди три штуки». У відповідь: «Плюс». Вже за декілька секунд у сторону противника полетіло декілька снарядів дозволеного калібру. До речі, признаються військові, це все, що вони можуть зробити, щоб придушити вогонь і вберегти особовий склад від обстрілів. «Ми дотримуємося режиму тиші, а вони – ні. Коли вони по нас відкривають вогонь, ми теж мусимо відкривати вогонь. Не будемо чекати ж, поки вони будуть по нас стріляти», – розповів Віталій, військовий ЗСУ. Їхній підрозділ систематично обстрілюють із важкого озброєння. Він показує на воронки поблизу позицій: «це буквально за останні дні, ось таке ось перемир’я». Перемир’ям не пахне й на інших напрямках на Луганщині. Бій зав’язується ближче до вечора. Проте, якщо раніше війна розпалювалася лише у темний період часу, то за останній час бойовики не соромляться вести вогонь і у світлий період доби. «Ми стріляємо у відповідь лише тоді, коли бачимо безпосередньо противника. А так, то навіщо зайвий раз розкривати позиції? Вогонь просто так не відкриваємо, немає в цьому сенсу», – каже один із командирів групи, яка безпосередньо на передових позиціях. За даними штабу, за останню добу поблизу Водяного, Павлополя і Чермалика сепаратисти неодноразово обстрілювали оборонні укріплення українських військових зі 120- і 82-міліметрових мінометів, гранатометів, кулеметів великого калібру і стрілецької зброї. Втрат серед українських військових немає. В угрупованні «ДНР» заявляють, що за добу внаслідок обстрілів з боку ЗСУ пошкоджені чотири будинки в Докучаєвську, селі Ужівка, яке вони досі називають колишньою назвою «Ленінське», і селищі Зайцеві, а луганські сепаратисти заявили, що минулої доби українська сторона 13 разів стріляла в бік захоплених угрупованням «ЛНР» територій. Черговий режим припинення вогню, про який заявила 23 серпня Тристороння контактна група, мав почати діяти з 25 серпня, напередодні початку шкільного року, і стати постійним. Про перші його порушення сторони заявили вже через кілька хвилин після настання часу перемир’я. Саакашвілі сприймає депортацію грузинів як тиск на себе і… хоче стати прем’єром https://www.ukrop-ua.net/publications/politics/18881-saakashvl-spriymaye-deportacyu-gruzinv-yak-tisk-na-sebe-hoche-stati-premyerom.html Українські силовики видворяють із України громадян Грузії, пов’язаних з Міхеїлом Саакашвілі, повідомляють сам екс-президент Грузії та представники очолюваної ним партії «Рух нових сил». Останній, кого депортували, журналіст Тамаз Шавшишвілі, говорить про побиття та інші тортури, яких він зазнав дорогою до Грузії. У силових структурах України ці звинувачення відкидають, представники ж влади Грузії висловлюються щодо депортації низки своїх громадян з України досить стримано. Політика Mon, 20 Nov 2017 23:57:39 +0200 Міхеїл Саакашвілі говорить про цілеспрямований тиск на його однодумців, та зі свого боку – закликає об’єднуватися, щоб «змінити країну», і навіть пропонує себе в ролі голови майбутнього уряду. Представники влади та частина експертів наголошують, що такі заяви виглядають як підготовка до захоплення влади. Грузинський журналіст Тамаз Шавшишвілі, який працював в Україні, заявив, що українські силовики, зокрема бійці СБУ, побили його у власному помешканні, після чого депортували до Грузії у нелюдських умовах. «До мого помешкання увірвалися, я тільки побачив шеврон СБУ на плечі одного з бійців, перед тим, як мене звалили на підлогу і почали бити ногами. Я просив не робити цього, казав, що я журналіст. Але мені заклеїли очі скотчем, і зв’язали руки і ноги пластиковими фіксаторами», – розповів він скайпом про обставини свого затримання 14 листопада. За словами Шавшишвілі, його перевозили спочатку у багажному відділенні мікроавтобуса, потім – гелікоптером, після чого повантажили на пором. Він стверджує, що в нього після побиття пішла кров з обличчя, але допомоги йому не надавали. Грузинського журналіста звільнили тільки у Грузії у порту міста Поті. Хто видворив грузинів з України? Депортовані називають СБУ, Нацгвардію і… Гелетея Тамаз Шавшишвілі переконує, що під час вивезення з України його та інших затриманих оглянув голова Управління державної охорони Валерій Гелетей: «його впізнали інші затримані, яким не заклеювали очі». Сам Валерій Гелетей цю заяву спростовує. «Заяви окремих псевдополітиків про мою нібито причетність до викрадення або депортації грузинів – повна нісенітниця! Депортація або екстрадиція злочинців, кримінальних авторитетів або осіб, які становлять загрозу для національної безпеки України, не належить ні до меж компетенції Управління державної охорони України, ні до моїх повноважень як його начальника», – написав Гелетей у соцмережах. Речник служби безпеки України Олена Гітлянська у коментарі Радіо Свобода заявила, що спецслужба не била і не дозволяла собі нелюдського поводження з Тамазом Шавшишвілі під час депортації. «Ми діяли виключно у рамках чинного законодавства. Тому всі ці повідомлення, начебто ми когось били, давили – це фейк. Щодо того, чи попереджали Тамаза Шавшишвілі про те, що термін його перебування в Україні завершився, то, наскільки мені відомо, українське законодавство цього не передбачає», – сказала вона. Зі свого боку, речник МВС Артем Шевченко причетність свого відомства до депортації журналіста не підтверджує, що ж до видворення інших громадян Грузії з участю МВС, то, стверджує Шевченко, все відбувалося в межах закону. «Саакашвілі робить такі заяви для підтримання свого іміджу. Все, що робить МВС, за яке я відповідаю, – воно робить в межах чинного законодавства. І, наскільки мені відомо, у випадку цього видворення журналіста «Рух нових сил» звинувачував зовсім інші служби, а про МВС не йшлося. Мені невідомо нічого про цього громадянина. Щодо інших чотирьох осіб, кримінальних авторитетів, які займалися в Україні шкідливою діяльністю – то їх дійсно видворили з України, і ми у п’ятницю повідомляли про це», – сказав він. Тим часом представники партії «Рух нових сил Михайла Саакашвілі» (в назві партії ім’я Міхеїла Саакашвілі «українізували») переконують, що цього та інших громадян Грузії видворили з України з порушенням процедури, зокрема, їх не попереджали про заборону перебування в Україні та не надали часу виїхати самостійно. Напередодні однопартієць Саакашвілі народний депутат Юрій Дерев’янко заявив, що 17 листопада силовики «незаконно викрали» Вано Надірадзе, Тамаза Шавшишвілі, Зураба Цинцадзе і Мамуку Абшидзе, а згодом літаком вивезли їх до Грузії. Згодом Служба безпеки України і Національна поліція України повідомили про видворення восьми громадян Грузії. У СБУ повідомили, що це рішення ухвалили на підставі матеріалів Державної міграційної служби і Нацполіції, які «свідчать, що діяльність іноземців суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України». У МВС тим часом повідомили про чотирьох видворених іноземців, у повідомлення йшлося, що це «кримінальні авторитети», які діяли на шкоду Україні. У цьому випадку згадуються інші прізвища, і в цьому переліку немає Тамаза Шавшішвілі. Саакашвілі хоче змінити владу в Україні, але «законно» Лідер «Руху нових сил» Міхеїл Саакашвілі стверджує, що видворення грузинських громадян, які так чи інакше пов’язані з ним, є спробою тиску на нього та його політичну силу. Але він запевняє, що такі дії його не лякають. Тим часом Саакашвілі закликає «мирно та законно» змінювати владу в Україні, більше того – пропонує себе в ролі майбутнього прем’єра. Міхеїл Саакашвілі пояснив, яким чином він, на його думку, може стати прем’єром, відповідаючи на запитання Радіо Свобода. «Це все залежить від кроків влади. Якщо влада хоче дострокових виборів – їм просто треба продовжувати те, що зараз роблять. Бо протриматися до наступного терміну, коли вони ведуть наступ на антикорупційні інститути, крадуть все більше грошей та вбивають українську економіку щоденно – в такому випадку дострокових виборів не уникнути. Якщо ж вони змінять свою політику – не потрібен ні новий уряд, ні дострокові вибори. Але, на мою думку, це фантастичний сценарій, хоча такий варіант існує. Але я наголошу: всі зміни влади мають відбуватися законним шляхом. Тільки законно, тільки через голосування. Навіть Зімбабве навчилося змінювати владу без класичного перевороту. А нас в Україні переворот взагалі не потрібен!» – вважає екс-президент Грузії. Силові структури, найімовірніше, просто видворяють порушників міграційного законодавства, хоча і з певними порушеннями. Але паралельно – тим самим послаблюють оточення Саакашвілі, визнає політолог Володимир Фесенко. «Український досвід свідчить про те, що силовики у таких випадках діють досить твердо, і перевищення повноважень бувають, на жаль. Але практика депортації людей з грузинського оточення Саакашвілі, які мали дозвіл на проживання чи щось подібне, – думаю, що проти них застосовується спеціальна тактика. Їх вибивають з оточення Саакашвілі, користуючись їхнім непевним статусом, щоби зрештою ослабити його», – каже експерт. Людина без громадянства фактично оголошує путч, адже не має права на жодні посади – Палій Представники чинної влади неодноразово звинувачували Саакашвілі у тому, що його кінцева мета – захопити владу в Україні. Нині про це говорить і частина експертів. Так, політолог Олександр Палій наголошує, що схожі заяви від особи без громадянства у багатьох розвинених державах закінчилися би у в’язниці. «Людина без громадянства фактично путч оголошує. Адже він не має права на жодні посади. В Ізраїлі за такі речі або змусять виїхати, або на людину чекає в’язниця. У США, подивіться, російське втручання у вибори – це скандал. В Україні такі заяви робить апатрид (міг оскаржити позбавлення його громадянства – але досі не оскаржив), і, схоже, це закінчиться його поїздкою до Грузії. Можна говорити про те, що він не розуміє ситуації. Але ж він достатньо недурний, щоб розуміти, що фактично йде на співпрацю з росіянами», – наголошує політолог. Зі свого боку, Міхеїл Саакашвілі припускає, що спецслужби України та Грузії координують свої зусилля у питаннях депортації грузинських громадян з України. Тим часом влада Грузії стверджує, що українська сторона не інформує про такі свої дії, й вони просто приймають депортованих. Зокрема, про це заявила міністр юстиції Грузії Теа Цулукіані. «Не було жодної комунікації (щодо видворення грузинів з України) між нашими міністерствами в Україні та Грузії щодо цього питання. Однак наша держава є відкритою для всіх наших громадян, якщо інша держава повертає їх на батьківщину», – запевнила посадовець. Звіад Дзідзігурі, віце-спікер парламенту Грузії, оцінює тенденцію видворення грузинів з України негативно і сподівається на пояснення української сторони. «Ця депортація є неприємним фактом, але ми сподіваємося, що Україна, яка є для нас дружньою державою, наведе всі аргументи щодо цього», – каже він. Тим часом «Рух нових сил Михайла Саакашвілі» заявляє, що надає депортованому журналістові та іншим громадянам Грузії правову допомогу, щоб вони оскаржили дії українських силовиків та міграційної служби в українських судах. Сам грузинський журналіст Тамаз Шавшишвілі пояснює, що в нього завершився термін перебування в Україні, але він задовго до цього звернувся до уряду з проханням продовжити йому дозвіл на проживання. Більше того, за його словами, Міністерство інформаційної політики дало йому позитивну відповідь – і рекомендувало міграційній службі дозволити журналістові залишатися в Україні. Рабінович про Бюджет-2018: Влада підвищує витрати на Кабмін, Раду і силовиків, а не на зарплати і пенсії https://www.ukrop-ua.net/publications/show-biz/18880-rabnovich-pro-byudzhet-2018-vlada-pdvischuye-vitrati-na-kabmn-radu-silovikv-a-ne-na-zarplati-pensyi.html https://www.ukrop-ua.net/uploads/posts/2017-11/1510931121_screenshot_1.pngУ підготовленому Кабінетом міністрів України законопроекті про Державний бюджет на 2018 рік, який був прийнятий за основу Верховною Радою 14 листопада, істотно збільшено видатки на утримання уряду, парламенту і силових структур, в той час як мінімальні зарплати і пенсії залишилися на колишньому рівні Шоу-бізнес Fri, 17 Nov 2017 16:30:16 +0200 У підготовленому Кабінетом міністрів України законопроекті про Державний бюджет на 2018 рік, який був прийнятий за основу Верховною Радою 14 листопада, істотно збільшено видатки на утримання уряду, парламенту і силових структур, в той час як мінімальні зарплати і пенсії залишилися на колишньому рівні. Про це на своїй сторінці в Facebook написав народний депутат України, лідер політичної партії “За життя” Вадим Рабинович, проілюструвавши свої слова інфографікою. "Кабмін і Рада продовжують збільшувати собі витрати. Зокрема, на 69% більше тепер будуть витрачати на Апарат Верховної Ради, і на 244% (!) Збільшено видатки на один тільки Господарсько-фінансовий департамент уряду. А мінімальні зарплати і пенсії підвищили всього на 10%. У бюджеті визначені колосальні зарплати для чиновників і силовиків, а прості українці повинні якось виживати на мінімалку! Це ж знущання над народом!" - підкреслив політик. Парламентарій зазначив, що мінімальна зарплата в Україні є однією з найнижчих серед країн СНД і знаходиться на рівні країн Африки. Тому, за словами Рабіновича, нинішня молодь їде цілими сім'ями за кордон, зокрема, в Польщі, де "мінімалка" в 5 разів вище, ніж в Україні. "Мінімалка в Україні - одна з найнижчих серед країн СНД. Мінімальні зарплати в Україні перебувають на рівні країн Африки! У Польщі, де працюють 3 млн українців, мінімалка в 5 разів вище, ніж у нас. Тож не дивно, що нинішня молодь їде туди цілими сім'ями. Як в Україні чесна людина може вижити на 3 тис. грн? "- висловив обурення народний депутат. На його думку, таким бюджетом на наступний рік влада хоче "остаточно добити" населення країни. "Схоже, своїм бюджетом на 2018 рік влада хоче остаточно добити всіх українців! Я не буду голосувати за бюджет, який забирає у населення можливість вижити! "- підсумував лідер партії "За життя". Суркіс «зливає» «Динамо» - блогер https://www.ukrop-ua.net/publications/politics/18879-surks-zlivaye-dinamo-bloger.html Нещодавно в мережі з'явився аудіозапис розмови Ігоря Коломойського та Ігоря Суркіса, який, згідно з підпису до запису, відбувся в розпал подій на Майдані. Політика Fri, 17 Nov 2017 10:00:47 +0200 Нещодавно в мережі з'явився аудіозапис розмови Ігоря Коломойського та Ігоря Суркіса, який, згідно з підпису до запису, відбувся в розпал подій на Майдані. Під час бесіди, зокрема, було порушено тему фінансування футбольного клубу «Динамо». Так, Ігор Коломойський іронізує щодо того, що Ігор Суркіс пообіцяв перестати фінансувати "Динамо", на що той відповідає: "Слухай, та мені аби зіскочити", додавши після цих слів нецензурну фразу, яка означає, що справи клубу його не цікавлять ( з 9:50). На думку блогера Кирила Сазонова, даний аудіозапис автентична, і цілком збігається з подальшими діями президента "Динамо" Ігоря Суркіса, який «зливає» клуб. «З 2015-року канал" 2 + 2 ", де у Суркіса частина акцій, повинен УЄФА понад півтора мільйона євро за трансляцію єврокубків в сезонах 13 \ 15 років. Звідси ж і нахабна поведінка "Динамо" - відмова їхати на матч до Маріуполя », - пише блогер на своїй сторінці в Фейсбуці. Також Кирило Сазонов зазначає, що приблизно з 2015-го року в клубі «пішла тотальний розпродаж футболістів, а за покупки перестали платити». Наприклад, недавно з'явилася інформація про те, що "Динамо" має "Базелю" за футболістів Олександра Драгович і Дерліза Гонсалеса 4 300 000 євро. «При цьому борг був прихований і під час проходження атестації в ФФУ документи для ліцензії УЄФА були підроблені. Тепер клуб на особливому контролі в УЄФА », - повідомляє блогер. «Зрозумілі тепер причини, за якими клуб знаходиться на межі прірви і очевидним став нарешті факт, що керівництво цілеспрямовано знищує гранд українського футболу», - підсумовує Кирило Сазонов. Пограбування "по-новому". Які банки найбільше постраждали від хакерів https://www.ukrop-ua.net/publications/economics/18878-pograbuvannya-po-novomu-yak-banki-nayblshe-postrazhdali-vd-hakerv.html Для пограбування банку більше не потрібні чорна панчоха, яка приховає обличчя, пістолет та мішок, у який можна складати гроші. Щоб обікрасти банк, вистачить і комп'ютера. Економіка Fri, 17 Nov 2017 00:24:53 +0200 Усіх шокувала новина про те, як хакери півтора року тому викрали мільйон доларів з українського банку "Кредит Дніпро". Викрадені кошти зловмисники зняли готівкою в Китаї. Про це стало відомо з ухвали суду, в якій наводяться певні деталі цієї справи. Виявляється, викрадення відбулося ще в квітні 2016 року. Банк звернувся в поліцію з чималим запізненням, і розслідування почалося лише 16 червня 2017 року. Кіберпограбування банку для України — це точно не рядова подія. ЕП пропонує також подивитися на світовий досвід. Банки яких країн найчастіше стають мішенню хакерів? З чого все почалося Першим великим інцидентом вважається викрадення 12 млн дол з рахунків американського Citibank хакером-самоуком Володимиром Левіним. Ще у 1994 році, не виходячи з квартири, він пограбував один з найбільших фінансових закладів планети. Для цього йому навіть не знадобилося знання англійської — лише мова програмування. Тоді злочин назвали "пограбуванням сторіччя". Проте сховатися від правосуддя Левіну не вдалося — його спіймали та засудили. Російський синдикат Наймасштабніший кіберзлочин також пов'язують з російською групою хакерів, через яку британські банки на початку 2015 року втратили понад 650 млн фунтів стерлінгів. Банда використовувала комп'ютерні віруси для зараження мереж у більш ніж ста фінансових установах світу. Шкідливі програми кілька місяців збирали інформацію з комп'ютерів внутрішніх систем банку і цього ніхто не помітив. Як виявилося згодом, масштаби цього злочину були глобальними. Від шкідливого ПЗ постраждали не лише британці, а й банки Японії, Китаю, Сполучених Штатів та всієї Європи. Точні суми втрат не озвучувалися. Не хакерами єдиними Росія може пишатися не лише тими, хто краде, але й тими, у кого крадуть. Так, майже рік тому з російського Центробанку було виведено 2 млрд руб або 31 млн дол. З них 26 млн дол, правда, вдалося повернути — вони були заморожені на деяких банківських рахунках. Як зазначили у Центробанку Росії, зловмисники намагалися вкрасти більше — близько 5 млрд, але їм це не вдалося. Цей випадок спонукав фінансових регуляторів закликати банки посилити свої заходи безпеки. А що в Україні За даними київської гілки IT-асоціації ISACA, яка спеціалізується на безпеці даних, рік тому, коли постраждав банк "Кредит Дніпро", хакери викрали з іншого неназваного українського банку 10 млн дол. Тоді ж в організації попередили: є велика ймовірність, що через низький рівень захищеності можуть постраждати інші українські фінансові установи. А де ще Найгучніший випадок пограбування банку хакерами стався в Республіці Бангладеш теж близько року тому. Хакери зламали систему ЦБ і від імені голови банку Атіура Рахмана надсилали у Федеральний резервний банк Нью-Йорка запити про переказ коштів майже на 1 млрд дол з кореспондентських рахунків організації у США. Перш ніж у Нью-Йорку щось запідозрили, побачивши орфографічну помилку в назві фонду-адресата, хакери встигли вкрасти 100 млн дол. У жовтні 2017 року зловмисники за допомогою шкідливого програмного забезпечення викрали 60 млн дол з Далекосхідного міжнародного банку на Тайвані. Більша частина грошей була повернута, а двоє злочинців заарештовані. На початку 2015 року у схожу ситуацію потрапив еквадорський Banco del Austro. Тоді хакери змогли вивести з банку близько 9 млн дол. З подібною атакою довелося зіштовхнутися в'єтнамському The Phong Bank у кінці 2015 року. Тоді хакерам не вдалося завершити розпочате. Банк вчасно розпізнав шахрайство і зупинив переказ мільйона доларів. Щось схоже довелося пережити і банку Філіппін у 2016 році. На початку 2017 року від кібератаки постраждали кілька польських банків. Тоді шкідливе ПЗ проникло в системи організацій через сайт Комісії з фінансового нагляду. На щастя, обікрасти банки зловмисникам не вдалося. Чотири з шести наведених випадків експерти з кібербезпеки з компанії Symantec пов'язують між собою. За їх словами, всі загрози надходили від угруповання "Лазар", яке з'явилося у 2009 році і звернуло на себе увагу після нападів на Sony у 2014 році. Пізніше цю банду пов'язували з вірусом WannaCry, який сколихнув і Україну. Не грошима єдиними Як виявилося, цікавлять зловмисників не лише гроші. Ще, наприклад, дані. Так, улітку 2017 року найбільший банк Італії — UniCredit — зазнав хакерської атаки, під час якої були викрадені біографічні та кредитні дані 400 тис рахунків. У банку заявили, що вжили усі заходи для подолання порушення і зловмисники не встигли скористатися вкраденим. Після цього інциденту UniCredit висловив намір інвестувати 2,3 млрд євро у зміцнення своєї ІТ-системи та порадив іншим банкам зробити те саме. Останнім часом хакери почали цікавитися не звичайною валютою, а криптовалютою. Так, улітку 2016 року у Гонконзі хакери вкрали з біржі 119 756 біткоїнів або близько 65 млн дол за курсом на день інциденту. Найбільша ж крадіжка біткоїнів сталася у лютому 2014 року. Тоді з біржі Mt.Gox злодії вкрали понад 744 тис біткоїнів (близько 400 млн дол), з яких 200 тис потім знайшлися. Наймасштабніший інцидент з іншою криптовалютою — ефіром — відбувся у червні 2016 року. Зловмисники викрали 3,5 млн одиниць криптовалюти з децентралізованого венчурного фонду, що еквівалентно 50 млн дол. Таких випадків стає все більше. Криптовалюту важче відстежити, ніж традиційні гроші, але за крадіжками криптовалюти завдяки блокчейну можна спостерігати майже у реальному часі. Втім, такий "серіал" нікому не порадиш. Щоб не стати жертвою хакерів, потрібно бути обачним, дотримуватися елементарних правил "інтернет-гігієни" та обирати для своїх вкладів найбільш захищені банки і біржі. Реформи очима ЄС: які зміни та проблеми в Україні помітив Брюссель https://www.ukrop-ua.net/publications/politics/18877-reformi-ochima-yes-yak-zmni-ta-problemi-v-ukrayin-pomtiv-bryussel.html В середу ввечері Єврокомісія та Європейська служба зовнішніх дій оприлюднили щорічний звіт про прогрес реформ в Україні. Політика Fri, 17 Nov 2017 00:21:33 +0200 Практика звітування наприкінці року була запроваджена торік – тоді в Брюсселі підготували вкрай оптимістичний документ із розповіддю про те, як Україна "провела глибокі та безпрецедентні реформи" (це – цитата). Цього року в риториці європейських інституцій – помітно менше пафосу. Поза тим, Євросоюз і надалі оптимістично оцінює прогрес України. Головний сигнал Брюсселя такий: напрямок реформ є правильним, а от швидкість хотілося б бачити вищу. Європейці не приховують, що дещо завищують оцінку дій української влади, аби уникнути невиправданого розчарування. Але і критики у оприлюдненому документі – вдосталь. Швидкість має значення "Оцінка реформ в Україні показує значний прогрес, але їх впровадження варто пришвидшити, щоб досягти результатів повною мірою", – під таким заголовком представництво ЄС розіслало журналістам повідомлення про документ, який став публічним. Торік джерела в інституціях Європейського Союзу поясняли "Європейській правді", що вкрай позитивну оцінку Україна отримала авансом. Натомість основний сигнал для Києва був такий: ми бачимо і цінуємо те, що Україна ухвалила чимало важливих законів про реформи, але вже настав час перейти від законотворчості до виконання (детальніше про це – в статті "Підтримка без ейфорії: доповідь Брюсселя про здобутки та проблеми асоціації"). "Зараз надзвичайно важливо перейти від ухвалення законодавства та створення інституцій до повної імплементації цих реформ", – заявляла рік тому високий представник ЄС із зовнішньої та безпекової політики Федеріка Могеріні. Можна погоджуватися чи сперечатися з Брюсселем, але там вважають, що Київ виконав настанову. На думку ЄС, Україна перейшла до впровадження реформ. "(Протягом року) ми спостерігали безліч довгоочікуваних досягнень. Сьогодні ми закликаємо пришвидшити імплементацію реформ", – заявила Могеріні у середу, з нагоди публікації звіту. При цьому в самому звіті наголошується: Євросоюз розуміє, чому швидкість реформ далека від бажаної. "Незаконна анексія Криму та конфлікт на сході країни, спровокований Росією, продовжують створювати серйозні виклики для процесу реформування України", – йдеться в документі. Хвалити, щоби не налякати Попри те, що у цьогорічному звіті справді немає того пафосу, що був присутній торік, загалом тональність документа є позитивною. Принаймні, якщо читати лише його вступ та підсумок – тобто ті розділи, на які зазвичай звертають увагу пересічні читачі. "У 2017 році Україна продовжила структурні реформи, створюючи позитивні тенденції в економічній та соціальній сферах, незважаючи на внутрішні та зовнішні виклики... Були розпочаті ключові реформи, такі як пенсійна, медична та у сфері безпека харчових продуктів", – повідомляється у вступній частині звіту. В ЄС нагадують, що більша частина змін попереду, та запевняють, що європейські партнери готові надавати Україні підтримку на цьому шляху. Але достатньо зазирнути у "секторальні" розділи звіту (які вивчають лише зацікавлені читачі), і ви відразу побачите і критику, і зауваження. Хоча і тут позитивних характеристик щодо прогресу реформ в Україні – більше, аніж негативних. "Гендерна дискримінація залишається проблемою. Стамбульська конвенція, подана президентом Порошенком наприкінці 2016 року, не була прийнята, – пишуть автори звіту і відразу додають позитивні приклади. – Міністерство внутрішніх справ створило підрозділ по протидії насильству в сім’ї. Другий рік поспіль в Києві мирно пройшов "Прайд рівності". "Процес відбору до нового Верховного суду був загалом прозорий. Проте незалежність та професійна репутація деяких кандидатів поставлені під сумнів Громадською радою доброчесності, зокрема, через невідповідність між статками цих кандидатів та їхнім законним доходом", – нагадують також автори звіту, а на додаток – закликають офіційний Київ виконати свої зобов’язання та створити Антикорупційний суд. Примітно, що у звіті немає згадки про останні конфлікти між антикорупційними органами, а також між представниками цих органів та інших гілок влади. Але можливо, що це не має політичного підґрунтя: як правило, в ЄС готують звіти наперед, через що останні події до них не потрапляють. Поза тим, загальна позитивна тональність звіту, схоже, є навмисним кроком європейських партнерів України. Днями в ЄС зізнавалися, що свідомо підкреслюють позитив щодо перебігу реформ. "Ми не хочемо демотивувати, адже чудово розуміємо, яка робота стоїть навіть за одним законом... Якщо ми хочемо просунутися у виконанні Угоди про асоціацію, ми повинні говорити про позитиви", – пояснювала тоді співробітниця представництва ЄС в Україні. Донбас та Крим Те, що ЄС беззастережно підтримує Україну в питанні відновлення територіальної цілісності нашої держави, давно перестало бути новиною; ці слова є і в нинішньому звіті. Та поза тим, у документі є низка положень, які не потішать представників офіційного Києва. Якщо у питанні реформ європейські клерки готові пом’якшувати формулювання і часом навіть не наводити ті претензії, які у них є, то питання російської агресії – надто чутливе для цього. Тут Єврокомісія вимушена повторювати ті формулювання, які звучать на найвищому рівні. Перш за все – від лідерів Німеччини та Франції, тобто учасників Нормандського формату. А тому не дивуйтеся, коли побачите в звіті згадки про порушення перемир’я та обстріли з боку України. "Безпекова ситуація на сході України залишається дуже напруженою та нестабільною. Вона відзначається щоденними порушеннями режиму припинення вогню з обох сторін, застосуванням важкої зброї, знищенням критичної цивільної інфраструктури, продовжується замінування території", - йдеться в документі. Головна відповідальність, звісно ж, на протилежньому боці, але тут – ще одна неприємна несподіванка. Такою стороною звіт називає "сепаратистів", а не Росію. Хоча, звісно ж, ЄС визнає, що "конфлікт на сході країни був спровокований Росією". Інший фрагмент, який не потішить українське керівництво, стосується порушень прав людини та катувань. "Найсерйозніші випадки катувань, нелюдського поводження та безкарності реєструються в непідконтрольних уряду районах. Водночас уряд також критикували за випадки свавільного затримання та поганого поводження", - йдеться у документі. Конкретні приклади, датовані 2017 роком, які лягли в основу цього твердження – не наводяться. У кримському питанні зауважень до риторики звіту немає. "У 2017 році права кримських татар у незаконно анексованому Криму продовжували суттєво порушуватися через закриття кримськотатарських ЗМІ, заборону діяльності Меджлісу та переслідування його лідерів", - констатує ЄС. Що у підсумку? Попри окремі запитання до документа, загалом звіт ЄС доволі коректно відбиває реальність. При цьому в ЄС кількаразово підкреслили, що прагнуть не лише спостерігати за реформами, а й допомагати їх проведенню. "У 2017 році ЄС продовжував надавати суттєву підтримку реформ та макрофінансової стабільності. ЄС залучив понад 10 мільярдів євро (із проголошеної раніше допомоги в 12,8 млрд євро)", - йдеться у документі. Підсумковий блок звіту доволі короткий, нижче наведений його повний переклад. В ньому Євросоюз визначив і больові точки, і пріоритети для подальшої роботи над реформуванням України. "У 2017 році Україна продовжує здійснювати політичні та економічні реформи у багатьох ключових секторах. ЄС у співпраці з міжнародними партнерами підтримав реформування в сферах держуправління, боротьби з корупцією, судової системи та децентралізації. Незважаючи на триваючий конфлікт на Сході, Україна продемонструвала безпрецедентний рівень стійкості та наполегливості до досягнення суспільних змін, стверджуючи свою європейську орієнтацію. Очікування у країні щодо ЄС залишаються високими. Громадянське суспільство продовжує відігравати ключову роль у прогресуванні реформ, усупереч майновим інтересам окремих парламентарів та інших представників влади. З набранням чинності Угоди про асоціацію та безвізового режиму, відносини між Україною та ЄС стали інтенсивними, як ніколи. Для залучення інвестицій, необхідних для сталого економічного розвитку та для покращення рівня життя в країні, у тому числі для найвразливіших верств населення, громадянське суспільство та міжнародні партнери закликають владу подвоїти свої зусилля у здійсненні ключових реформ, зокрема для посилення боротьби з корупцією на всіх рівнях. ЄС готовий надати політичну, технічну та фінансову підтримку за умови проведення змін у країні". Ленін у Празі: Центр сучасного мистецтва про події в Росії 100 років тому https://www.ukrop-ua.net/publications/society/18876-lenn-u-praz-centr-suchasnogo-mistectva-pro-podyi-v-rosyi-100-rokv-tomu.html У Празі в Центрі сучасного мистецтва DOX експонується міжнародна виставка плакату «1917-2017». Її автори – митці з 50 держав світу, включно з Україною. У своїх творах вони розкривають погляди сучасників – українців, поляків, чехів, французів, угорців, білорусів – на події Жовтневого перевороту в Росії. Як свідчать представлені в експозиції плакати, більшість авторів асоціюють події жовтня 1917-го та тодішнього лідера Володимира Леніна з насильством, смертю, втратою свободи, приниженням людської гідності. Суспільство Fri, 17 Nov 2017 00:17:41 +0200 Лише незначна частина авторів, а саме 4 відсотки, оцінює події Жовтневого перевороту 1917-го року позитивно, наголосила у розмові з Радіо Свобода куратор виставки Міхаела Шілбахова. «Переважна більшість ставиться негативно. Цих 4 відсотки – це різні автори з великого спектру плакатів з 50 різних країн, гадаю, що цей приклад про дещо свідчить», – додала вона. Серед представлених понад півтори тисячі робіт у Празі можна побачити плакати харківської арт-групи Alcofribas та київських студенток Катерини Ляпкало, Дарини Горбачової, Марії Маркелової. Ініціатором проекту виставки «1917-2017» є російський куратор Сергій Сєров, який у 2016 році звернувся до митців з ініціативою висловити своє ставлення до подій 1917 року в Росії мовою плакату. Над експозицією в Празі також працював відомий чеський дизайнер Алеш Нойберт.