» » » Перший тиждень Трампа. Хто і за що отримав запрошення до команди

Перший тиждень Трампа. Хто і за що отримав запрошення до команди

Перший робочий тиждень президента Трампа видався насиченим гучними рішеннями. Чого вартий лише указ про вихід з переговорів зі створення Транстихоокеанського партнерства (ТТП), заборона приймати біженців і емігрантів з мусульманських країн і рішення про будівництво стіни на кордоні з Мексикою.


Перший тиждень Трампа. Хто і за що отримав запрошення до командиНовий президент США збільшує міжнародну ентропію з небаченою швидкістю. Проте наслідки цих рішень мають для самого Трампа другорядне значення.

Все свідчить про те, що при їх ухваленні він керувався внутрішньополітичними розрахунками, а аж ніяк не дипломатією.

Для нього вихід з ТТП або погіршення відносин з сусідньою Мексикою є вигідними для економіки США, а головне – це говорить його виборцям про рішучий намір втілити обіцянки.

Як людину вкрай чутливу до думки оточуючих, його неприємно вразило, що на церемонії інавгурації явка була аж ніяк не масштабною, не кажучи вже про численні марші протесту. Рівень підтримки на початок президентського терміну у Трампа також нижчий, ніж у трьох попередніх президентів США.

Все це підштовхнуло 45-го президента США прискореними темпами взятися за здобуття електоральних симпатій.

Окрім уже перерахованих рішень, які незмінно подавалися внутрішній аудиторії як заходи з повернення виробництва і робочих місць в США, Трамп розблокував проекти будівництва нафтопроводів Keystone і Dakota Access. Дані проекти ігнорують застереження екологів (Обама до них був, навпаки, уважний), але потенційно створюють нові робочі місця.

У свій насичений графік Трамп зумів вписати і зустрічі з директорами великого бізнесу і представниками профспілок. Основними темами розмов з ними знову ж таки стали торгівля, виробництво, інфраструктура. Захист американського виробника, американського робітника, з наголосом на "американський".

Новообраний президент демонстративно повісив в Овальному кабінеті портрет президента Ендрю Джексона, відомого тим, що в XIX столітті домігся обнулення зовнішнього боргу США, а у внутрішній політиці захищав інтереси звичайних громадян.

Трамп навіть заїкнувся про скасування інституту виборців і встановлення прямого голосування. Але потім ідея була знята – все ж таки саме цьому політичному інституту він зобов'язаний своєю перемогою на виборах.

Всі ці кроки були схвально сприйняті прихильниками Трампа. Не виключено, що своєю політикою Трамп зможе ще більше "відкусити" від традиційного для демократів електорату – робітників і так званих "блакитних комірців".

Але є серйозний фактор, який перевертає образ Трампа – борця з істеблішментом. І цей фактор – ті, кого він наближає як своїх радників і кого висуває на посади в кабінеті.

Навколо Трампа – або бізнесмени і банкіри, або відставні військові, які, як не крути, самі і є істеблішмент.

Навколо президента досить чітко формується "внутрішнє коло" впливових радників, які самі по собі стають індивідуальними центрами впливу.

У це коло входять: глава президентської адміністрації Райнс Прібус, радник Стів Беннон, радниця Келліенн Конвей і зять Трампа Джаред Кушнер, що отримав посаду старшого радника Білого дому.

Два моменти відрізняє склад цієї "команди мрії". По-перше, він просто "кричить" про кумівство та конфлікт інтересів, а по-друге, йому явно не вистачає хоч кого-небудь з досвідом на держслужбі. Всім доведеться освоювати ази політичного процесу, його нюанси, і це забере певний час.

Тому в президентській адміністрації на сьогодні більше хаосу, ніж впорядкованості.

Що стосується кабінету міністрів, то до інавгурації було чимало прогнозів, що Трампу з його темпераментом буде нестерпно нудно розбиратися зі всієї рутиною виконавчої влади, та замість цього він найме професіоналів.

Поки все свідчить про те, що вибір кандидатів для профільних міністерств аж ніяк не будується на досвіді або професіоналізмі. Взяти хоча б кандидатуру Бетсі Девос на посаду міністра освіти, у якої немає досвіду не лише в системі освіти, але яка навіть не вчилася у публічній школі. Натомість великий бізнес її сім'ї та родини її чоловіка говорить про чергове неминучий конфлікт інтересів.

Крім того, типовий номінант Трампа на посаду обов'язково має крайні погляди.

Радник з національної безпеки Майкл Флін відомий своїми ісламофобськими висловлюваннями і захопленням теорією змови і до того ж проходить основним фігурантом у розслідуванні про надмірно тісні зв'язки з Росією.

Радник Стів Беннан керував до приходу в Білий дім сайтом націоналістичної спрямованості, його піднесення вітав Ку-Клукс-Клан.

Віце-президент Майк Пенс, якого багато хто називає представником республіканського мейнстріму в команді Трампа і в цілому людиною досить зважених поглядів, неодноразово висловлювався категорично проти одностатевих шлюбів. Він взяв безпосередню участь у недавньому марші проти абортів у Вашингтоні, продемонструвавши не тільки свою і президентську підтримку учасникам, але і заявивши, що для руху проти абортів настав історичний момент.

Практично нікого в команді Трампа не можна назвати представником експертного середовища. Втім, це досить логічно випливає зі зневажливого ставлення новообраного президента до експертних кіл в цілому. Генерал Джеймс Меттіс виглядає чи не єдиною правильною людиною на своїй посаді глави Пентагону.

Ситуація зі звільненням генпрокурора Саллі Єйтс 30 січня за критику міграційного указу Трампа дуже скидається на зачистку внутрішніх інакомислячих.

Безумовно, Єйтс – людина Обами, а тому відставка була неминучою. Однак адміністрація зробила з цього політичне питання, ще більше налаштувавши проти себе всіх, хто не згоден з першими кроками Трампа. Особливо це ускладнить шанси на пошук компромісів з демократами в Сенаті.

Все це загострює все ще відкрите питання, як буде розподілятися реальний вплив у системі інститутів, особливо в сфері зовнішньої політики.

Чи буде центром ухвалення рішень президентська адміністрація (як, до речі, було за Обами), яка роль буде відведена Держдепартаменту, де наразі проводиться політика практично повної заміни кадрів, і наскільки міністерство оборони буде допущено до стратегічного планування?

Трамп, звісно, вважає внутрішню політику своїм пріоритетом, але зовнішня обіцяє йому широку славу. Нехай без претензій на Нобелівську премію, але з розрахунком увійти в історію.

Якщо покладатися на пріоритети Трампа, а перший тиждень його президентства показав, що він твердо має намір втілити їх у життя, то США дуже скоро опиняться в стані якщо не військового конфлікту з Китаєм, то точно торгової війни з ним.

Або ж потурання Трампа Путіну призведе до чергової військової авантюри Росії.

Ось тоді й виникне найголовніше питання: хто ухвалюватиме рішення в США?

Новачки в політиці, які більше стурбовані своїм рейтингом або бізнес-інтересами?

Нещодавно американські видання смакували симптоматичне явище – на популярному книжковому сайті Amazon рекорди продажів знову почала бити оруеллівська антиутопія "1984".

Очевидно, що це – відображення тривоги американців і пошуку відповідей на питання, які виникли з обранням Трампа. Сам же Трамп книжок не читає, відповіді на більшість питань у нього вже є. На його робочому столі, звичайно, є журнали, але лише ті, де на обкладинці – він сам.

Укроп UA

0 коментарів до публікації


Ваше ім'я: *
Ваш Email: *

Підписатись на коментарі

Код: Включіть цю картинку для відображення коду безпеки
оновіть, якщо не бачите код
Введіть код: