» » » Сучасна освіта України: від «школи знань» до «школи компетентності»

Сучасна освіта України: від «школи знань» до «школи компетентності»

У перший сесійний день, 5 вересня, Верховна Рада України ухвалила закон про освіту, яким започатковано освітню реформу в країні. Серйозних змін зазнає система середньої освіти – середня школа переходить на 12-річне навчання, вчителям піднімуть зарплати. А школярам обіцяють перехід від школи запам’ятовування до школи розуміння та вміння. І хоча зміни торкнулися десятків різних аспектів, найбільше обговорення викликали положення закону про викладання державною (українською) мовою. Зокрема, критика на адресу України пролунала з боку Угорщини, Румунії та Польщі.


Сучасна освіта України: від «школи знань» до «школи компетентності»Як має змінитися школа, можна було побачити в Києві вже минулих вихідних. Середмістя Києва, теплий вересневий день. Група школярів з батьками вивчають завдання квесту на тему «Долі людей – долі ідей», їхня мета – пов’язати біографії людей, про яких вони дізнаються зі шкільних підручників, з міськими вулицями та будинками. Як пояснює сімейний психолог Сусанна Ангелова, у разі введення у дію нового закону про освіту і запровадження реформи середньої освіти, подібні квести можуть стати у нагоді вчителям історії.

«Це «прив’язує» дітей до історії, вони відчувають себе включеними в неї особисто. Не потрібен зараз вчитель, який просто переказує знання – дуже потрібен вчитель, який може ставити запитання по предмету, який організує так звану еврестичну, тобто розумову діяльність дитини», – пояснює Ангелова.

​Школярам – учасникам квесту такий спосіб вивчення рідної історії припав до душі, про що вони і поінформували ініціаторів.

«Прикольно! Оригінально! Цікаво! Якби ж у нас такі квести були замість уроків», – каже шестикласниця Лідія Хіцова.

Подібні квести, а також змагання та навчальні ігри вчителі зможуть включати (а дехто вже включає) як новітні методи надання знань школярам, адже новий закон про освіту якраз і підтримує використання сучасних методів і технологій викладання.

Міністр освіти Лілія Гриневич назвала закон таким, що дозволяє перейти від «школи знань» до «школи компетентності». У результаті українська освіта дозволить готувати кваліфікованих спеціалістів різного профілю, які дадуть поштовх українській економіці та сприятимуть розвиткові української держави. Крім того, новий закон підвищує соціальний статус освітян і дозволяє забезпечити навчальний процес для дітей з особливими потребами, обіцяє Гриневич.

«Цей закон пропонує нові інституційні можливості для взаємозв'язку системи освіти, зокрема, професійно-технічної та вищої освіти, і ринку праці, що надзвичайно важливо з точки зору інтересів економіки і суспільства у цілому. У законі є багато важливих новел, які дозволять зробити освітню палітру в Україні більш різноманітною й урахувати індивідуальні особливості дітей», – прокоментувала Гриневич особливості освітньої реформи.

Думки незалежних експертів щодо освітнього закону та реформи середньої і вищої освіти також доволі різноманітні. Так, Ірина Жданова, керівник неурядового фонду «Відкрита політика», яка брала участь у розробці закону, серед плюсів нового закону назвала підтримку профільних середніх навчальних закладів, таких як наукові, мистецькі, військові, спортивні ліцеї або (та) ліцеї-інтернати. Як повідомила Жданова, громадськість «виборола» фінансування для цих профільних ліцеїв.

«Щоправда, до нового закону не увійшла пропозиція незалежних експертів щодо впровадження сімейної освіти. Але цю проблему далі обговорюватимуть освітяни, чиновники і громадськість», – обіцяє фахівець.

За її словами, у реалізації освітньої реформи багато що залежить також від можливості мотивувати вчителя, заохотити його працювати якісно й ефективно.

Мова викладання: знову розбрат

З іншого боку, на адресу розробників нового освітнього закону лунає критика через так звану «мовну статтю», за якою мовою навчального процесу є державна, українська мова. Освітній міністр відкидає цю критику, пояснюючи: новий закон не позбавляє національні меншини права отримувати освіту рідною мовою. З другого боку, представники національних меншин, які живуть в Україні, мають вільно володіти українською мовою, наголошує Лілія Гриневич.

«Ми «перенесли» положення Конституції (щодо прав національних меншин – ред.) до нового закону, щоб закон був конституційним. У законі виписані гарантії для національних меншин навчатись мовами цих меншин. Ми розписали, в який спосіб це повинно бути», – пояснила Гриневич журналістам ситуацію з «мовними статтями».

Експерт із питань мови, один зі засновників Громадської ради з питань захисту української мови Тарас Марусик зазначає: новий закон гарантує особам, які належать до національних меншин України, право на навчання мовою відповідної національної меншини (поряд із державною мовою) лише в дошкільних закладах і початковій школі. А далі поступова більшість предметів викладатимуть уже державною мовою. Для представників корінних народів право на навчання рідною мовою розширене і на загальну середню освіту, нагадує Марусик.

«Добре, що закон розвів національні меншини і корінні народи, оскільки в них різна доля й різний статус. Свого часу я пропонував розрубати цей «гордіїв вузол» ухваленням, у додаток до законів про державну мову і про права осіб, які належать до національних меншин, законів про корінні народи і про позитивну дискримінацію або про подолання наслідків радянської окупації в мовній сфері», – розповідає експерт у розмові з Радіо Свобода.

Щодо заяв офіційних осіб Румунії та Угорщини – то це «не просто недружні кроки, це межує з втручанням у внутрішні справи України», додає Марусик.

Тим часом, проголосований парламентською більшістю закон про освіту досі не підписав (або ж не наклав вето) президент України, а дискусії довкола нього не вщухають, зазначають фахівці.

Укроп UA

0 коментарів до публікації


Ваше ім'я: *
Ваш Email: *

Підписатись на коментарі

Код: Включіть цю картинку для відображення коду безпеки
оновіть, якщо не бачите код
Введіть код: