» » » Звідки взявся і ким є «кухар Путіна» Євген Пригожин (розслідування)

Звідки взявся і ким є «кухар Путіна» Євген Пригожин (розслідування)

Російський бізнесмен Євген Пригожин, якого неофіційно називають «кухарем Путіна», перебуває у розширеному списку санкції США проти російських громадян і компаній через агресію Москви щодо України. Компанії Пригожина, якого вважають особистим приятелем президента Росії, забезпечують харчування для Кремля, що й стало однією з підстав для санкцій. Іще однією підставою стала широка співпраця компаній Пригожина з Міністерством оборони Росії в будівництві військових баз біля кордону Росії з Україною, що їх Москва використовує для введення своїх військових на територію України.


Звідки взявся і ким є «кухар Путіна» Євген Пригожин (розслідування)Загалом історія успіху в сучасній Росії – це історія страви, яку вдало піднесли президенту. Після цього можна роздавати страви школам, армії, військовим містечкам.

Навесні минулого року російський ресторатор – втім, давно вже не тільки ресторатор, а бізнесмен з дуже широким діапазоном ділових інтересів, – мільярдер Євген Пригожин подав 20 судових позовів до інтернет-компаній Google Inc., «Яндекс» і «Мейл.ру». Він зажадав видалити з їхніх пошукових систем посилання на інформацію про нього, адже переважна її частина, на думку позивача, «брехлива і недостовірна». Пригожин був першим із великих російських бізнесменів (і взагалі – широко відомих публічних осіб), хто вирішив скористатися щойно ухваленим на той час Державною думою Росії так званим «законом про право на забуття». Документ дозволяє громадянам Росії вимагати від пошукових систем видалення посилань на недостовірну чи неактуальну інформацію про себе.

Уже в серпні того ж року Євген Пригожин свої позови відкликав. Його адвокат пояснив відмову від них тим, що закон в Росії не працює, а лише супроводжується багатомісячною тяганиною і безліччю експертиз, під час яких вся тяжкість пошуку доказів лягає виключно на позивача. А в підсумку все це провокує так званий «ефект Стрейзанд», коли спроба оскаржити або домогтися видалення тієї чи іншої компрометуючої інформації призводить лише до більш широкого її розповсюдження у ЗМІ та інтернеті.

Здається, після Пригожина ніхто з публічних осіб не ризикнув скористатися цим самим «правом на забуття», зрозумівши, мабуть, на його прикладі всю підступність нового закону.

Але характерно, що саме він, людина не тільки багата, але і могутня, відома своїми тісними зв'язками з Кремлем і особисто з президентом та прем'єр-міністром, і, отже, за логікою російського життя, кар’єра якої не залежить від пліток, чуток і взагалі від громадської думки, першим почав вимагати, щоб і його минуле було «забуте», і до теперішнього журналісти своїми перами не торкалися. Дійсно, і минуле, і сьогодення тут таке, що навіть в оточенні російського президента, в якому чимало людей з «незвичайними» біографіями і нічим не зрозумілими запаморочливими кар'єрами, другого такого, як Пригожин, навряд чи знайдеш.

Фальстарт на лижні

1 січня Євгену Пригожину виповнилося 56 років. До цього зрілого, але аж ніяк не похилого віку він прийшов, посідаючи 106-е місце в списку російських мільярдерів зі статком в 7,14 мільярда рублів. Причому, на відміну від багатьох інших, цей статок Пригожин заробив на торгівлі послугами в ресторанному та кейтеринговому бізнесі (простіше – громадському харчуванні), який аж ніяк не вважається в Росії «золотою жилою» і «легким хлібом». Сьогодні Пригожину належить низка пітерських і московських ресторанів преміум-класу, мережа магазинів «Музей шоколаду», минулого року він купив знаменитий пітерський «Магазин купців Єлисєєвих». Але головна дохідна складова його бізнес-імперії – це холдинг «Конкорд», фактичний монополіст-постачальник продовольства для армії Росії і харчування для московських шкіл (і там, і там – понад 90 відсотків постачання). Афілійовані з «Конкордом» компанії також займаються обслуговуванням низки військових містечок і ремонтом об'єктів Міноборони.

На відміну від іншого «короля» російського ресторанного бізнесу та громадського харчування Аркадія Новікова, за першою професією, в радянському своєму минулому Євген Пригожин не мав ніякого відношення ні до ресторанів, ні до кулінарії. Він закінчив спортивну школу-інтернат в тодішньому Ленінграді, де навчався разом з майбутніми олімпійськими чемпіонами, плавцем Володимиром Сальниковим і гімнастом Олександром Дитятиним. Сам Пригожин спеціалізувався на лижних перегонах.

У листопаді 1979 року Євген Пригожин отримав перший свій термін, умовний, за статтею «крадіжка», а через два роки – другий, реальний. Жданівський райсуд Ленінграда засудив його до 12 років за статтями: груповий розбій, шахрайство і втягнення неповнолітніх у заняття проституцією. У 1988 році він був помилуваний, але тільки в 1990-му повернувся до Ленінграда з колонії-поселення. Помилки молодості обійшлися викресленими з життя одинадцятьма з гаком роками. Втім, чи викресленими? Ті, хто знає Пригожина, кажуть, що жорстку, а часом і дужу грубу хватку, яку він нерідко виявляє в своєму бізнесі щодо підлеглих і конкурентів, він взяв з тієї самої життєвої школи, яку пройшов в 80-х роках. Ті ж самі люди говорять, втім, що Пригожин вміє бути будь-яким – таким, яким вимагають бути обставини. І ті, кому він зобов'язаний своїм успіхом, знають його як веселуна, жартівника, душу компанії.

Повернувшись з місць віддалених, Євген Пригожин взявся надолужувати згаяне. Тим більше, що час змін сприяв таким, як він. З самого початку своєї бізнес-кар'єри він обрав громадське харчування, організувавши перше в Ленінграді виробництво і продаж хот-догів. Виробництво – голосно сказано: як сам Пригожин згадував в єдиному своєму інтерв'ю, і готували хот-доги, і гірчицю замішували прямо у нього на квартирі. Але справа пішла. До того ж, невдовзі Пригожин зустрів однокласника по спортінтернату – Бориса Спектора. Той уже став серйозним бізнесменом, заснувавши перше в місті казино «Конті», систему «Джекпот» і ще кілька ігрових закладів. Спектор покликав Пригожина до себе – завідувати мережею продовольчих магазинів «Контраст»: це були перші приватні продовольчі магазини в місті, які вигідно контрастували з державними і швидко здобули популярність.

Шлях до серця президента

Є думка, що саме в ці роки Пригожин познайомився з Путіним, на той час чиновником петербурзької мерії, який в 1991-му був призначений головою Наглядової ради з казино і грального бізнесу, створеної при мерії. А корпорація «Конті», з якою був пов'язаний Пригожин, вже тоді стала – і залишалася такою аж до заборони грального бізнесу в Росії у 2009 році – найбільшою в цьому сегменті ринку на території всього колишнього СРСР. Але Пригожин до грального бізнесу безпосереднього стосунку не мав, тож, швидше за все, познайомилися (у будь-якому разі, близько) вони пізніше.

А саме – після 1996 року, коли Пригожину прийшла в голову щаслива думка на першому поверсі Кунсткамери, який йому запропонували як складське приміщення для його «Контрасту», обладнати ресторан. «Старая таможня» стала його дебютом ресторатора, до того ж, першим елітним закладом такого роду в місті. Що називається, вгадав. Людей з грошима вже було чимало, а ось так, щоб посидіти «по-людськи»... Ресторан дуже швидко став популярним серед відповідної публіки. На осетрову ікру з оладками, салат з золотого манго і коріандру тощо сюди любили заходити мер Собчак і його права рука, Володимир Путін.

Услід за «Старой таможней» Пригожин відкрив ще кілька ресторанів, причому всі на різний смак, найуспішнішим з них став перший в місті ресторан-дебаркадер «New Island», обладнаний на теплоході типу «Москва-177». Ресторан відкрився з початком навігації на Неві у 1998 році і незабаром став наймоднішим закладом міста.

Ось цей ресторан полюбився Володимиру Путіну так міцно, що і після від'їзду до Москви він про нього не забував і відвідував, коли приїжджав сюди. Влітку 2001 року він запросив пообідати на плавучий ресторан тодішнього президента Франції Жака Ширака. Пригожин, за його власними словами (цитуємо все те ж єдине інтерв'ю підприємця виданню «Місто 812»), особисто обслуговував високих гостей. І... «Володимир Путін побачив, як я не гидую особисто підносити тарілку коронованим особам, адже вони до мене в гості зайшли».

Історія, однак, замовчує, чи справив цей придворний маневр пана Пригожина якесь особливе враження на російського президента. Але справа в тім, що цей маневр був лише одним з цілого арсеналу прийомів, які ресторатор пустив в хід, щоб увійти в довіру до «коронованої особи». Ще до цього він потоваришував з особистим водієм Путіна і з тодішнім начальником його охорони, нині очільником Росгвардії Віктором Золотовим.

Після Ширака, навесні 2002 року Путін привів на борт «New Island» тодішнього американського президента Джорджа Буша-молодшого. А в жовтні 2003 року Путін відзначав на «New Island» свій день народження. Операція «Шлях до серця президента через його шлунок» була успішно завершена.

«Бліндональдс»

Одночасно з елітними ресторанами Євген Пригожин далекоглядно не забував і про фаст-фуд, з якого почався його шлях у великий бізнес. Великий проект – мережа пітерських ресторанів швидкого харчування «Бліндональдс», – втім, пішов з самого початку не так, як планувалося: замість 20 точок, відповідно до проекту, до 2008 року було відкрито лише 10, а незабаром і ці десять почали закриватися, і через чотири роки не залишилося жодної.

Однак немає лиха без добра, особливо для щасливих людей. Для обслуговування «Бліндональдса» підприємець відкрив кейтеринговий напрямок, оформивши його під дахом компанії «Конкорд», яка невдовзі мала перетворитися на локомотив його бізнесу. Поступово «Конкорд» став постійним підрядником на головних форумах і виїзних банкетах північної столиці. «Конкорд» забезпечував харчування на Петербурзькому міжнародному економічному форумі і годував гостей на урочистостях, присвячених інавгурації Медведєва в 2008 році. Але головні досягнення були попереду.

З кінця 2000-х свої зусилля Пригожин зосередив на Москві: розвивати кейтеринг і громадське харчування в багатомільйонній столиці, звичайно, набагато перспективніше. Втім, спочатку підприємець прийшов з проектом будівництва комбінату швидкого харчування до петербурзького губернатора – цю посаду тоді обіймала Валентина Матвієнко. Та відмовила, Пригожин пішов в обхід, в адміністрацію президента, і пробив проект. У передмісті Петербурга в 2010 році був побудований за новітніми технологіями завод «Конкорд – кулінарна лінія», який тоді ж «освятив» своїм візитом і схвалив його продукцію особисто Володимир Путін. Схвалив, щоправда, на око, покуштувати запропонованої Пригожиним манної каші відмовився, сказавши «пізніше».

У 2010-2011-му навчальному році був запущений експеримент з постачання півтора десяткам пітерських шкіл «конкордівського» харчуванням. Він був цілком успішним, проте наступного року «Конкорд» навіть не став претендувати на право обслуговувати пітерські школи, а згаданий завод в Яніно, «хрещеник» Путіна, був законсервований. Така ось, трохи дивна історія, єдине логічне пояснення якої можна знайти в тому, що Євген Пригожин остаточно вирішив зосередитися на Москві.

І дійсно, під Москвою, в Подільському районі, була побудована сучасна фабрика, аналогічна тій, що в Яніно, а в грудні 2012 року «Конкорд» виграв право на організацію харчування на 2013-2015 роки в школах і коледжах південно-східного та північного округів Москви на загальну суму контрактів у понад 10,5 мільярдів рублів. Це, звичайно, був вихід на новий, зовсім інший рівень кейтерингового бізнесу, ніж той, який був можливим в Петербурзі.

Наразі, за даними розслідування, проведеного російським «РБК», Пригожин став фактичним монополістом на ринку московського дошкільного і шкільного харчування: «Конкорд» і пов'язані з ним компанії контролюють до 90 відсотків цього ринку. Щоправда, якість цього харчування нерідко викликає нарікання самих споживачів та їхніх батьків. У листопаді минулого року до партії «Яблуко» звернулася ініціативна група батьків, незадоволених тим, що їдять їхні діти в дошкільному відділенні школи №41.

У справу втрутився керівник російського Центру антикорупційної політики «Яблука» Сергій Мітрохін, який провів свою інспекцію і повністю підтримав претензії батьків, заявивши: «Пригожин вважає, що за розпиляні мільярди може годувати дітей всякою поганню, і це буде сходити йому з рук. Не буде. Ми і далі будемо допомагати батькам захищати інтереси дітей, а для Пригожина доб'ємося місця на тюремній кухні, щоб там варив свою баланду».

До слова, про в'язниці. Ще в квітні 2011 року головний гість і покровитель Євгенія Пригожина Володимир Путін (на той час прем'єр-міністр) підписав постанову про те, що засуджені раніше громадяни не мають права здійснювати, зокрема, види діяльності з організації відпочинку та розваг, а також надання соціальних послуг. Але на «кухаря Путіна», як часто називають Євгена Пригожина, з його двома судимостями і 11 роками ув’язнення, судячи з усього, це не поширюється.

Що ж стосується дітей, то їх Пригожин, без сумніву, любить і гидотою не годує. Їх у нього двоє. Коли вони були маленькими, він складав з ними казки про Індрагузика, і на початку 2000-х видав ці казки окремою книжкою, з трьома іменами авторів на обкладинці: Павло, Поліна і Євген Пригожини. З роками інтереси і запити дітей змінилися, тепер вони люблять хизуватися в соцмережах фотографіями прогулянок на власній пригожинській 37-метровій яхті ціною в п'ять мільйонів євро і перельотами на особистому батьківському літаку. У грудні минулого року 18-річний Павло Пригожин на другий день після покупки розбив подарований йому «Гелендваген» вартістю 12 мільйонів рублів.

Постачальник російської армії

Втім, кейтеринг для московських шкіл, як до цього кейтеринг для шкіл пітерських, дуже скоро після того, як ця «висота» була взята, виявився для Пригожина пройденим і далеко не кульмінаційним етапом його кар'єри. Що таке кількадесят, нехай навіть сотень, московських шкіл, порівняно з багатотисячною російської армією і її потребами? Можна сказати, що, займаючись шкільним харчуванням, наш герой лише потренувався на котиках, як то кажуть в знаменитому фільмі. А ось наприкінці 2012 року Міністерство оборони Росії в особі його господарюючого суб'єкта, ВАТ «Воєнторг», уклало з дочірніми структурами «Конкорду» дворічні контракти на забезпечення харчуванням військових підрозділів на суму 50 мільярдів рублів. У відсотковому відношенні «Конкорду» та іншим компаніям Пригожина дісталося 92 відсотки усіх контрактів на забезпечення російських військ харчуванням.

Цей контракт, щоправда, поновлений не був після закінчення терміну своєї дії, але на зміну йому прийшли інші, які охоплюють все нові сфери обслуговування російської армії.

Так, за даними російського інтернет-видання «Фонтанка.ру», п'ять пригожинських компаній, заснованих в Петербурзі в серпні-вересні 2015 року та очолених нікому невідомими людьми, які раніше не працювали в бізнесі, отримали вже в тому ж 2015-му держконтракти на обслуговування військових містечок на загальну суму 26 мільярдів рублів. На думку Олексія Навального, чий Фонд боротьби з корупцією також приділив пильну увагу запаморочливій бізнес-кар'єрі Євгена Пригожина, за останні п'ять років фірми Пригожина отримали держпідряди на більш ніж 200 мільярдів рублів.

Після укладення контрактів з армією група «Конкорд» стала найбільшою кейтеринговою компанією в Східній Європі і першою кейтеринговою компанією, яка увійшла в рейтинг непублічних компаній Forbes.

До слова, про персонал. В інтернеті «Конкорд» очолює «чорний список» роботодавців. Колишні працівники Євгенія Пригожина розповідають про порядки, які панують в його бізнес-імперії: матюки як норма спілкування з підлеглими, мордобій, в тому числі жінок, вивезення співробітників, які провинилися, в ліс «на похорон». Зарплати часто виплачуються «по-чорному», не менш часто – з великою затримкою, а буває, що й зовсім не виплачуються.

Цей кухар вміє готувати і гострі страви

Євген Пригожин – великий бенефіціар путінського режиму. Найдивовижніше, що потрапив він до кола бенефіціарів і фаворитів, що називається, з вулиці, не належачи ні до числа друзів дитинства, як брати Ротенберги, ні до числа товаришів по службі в «органах», як Віктор Черкесов, Сергій Іванов та інші; ні до числа колег по роботі в Смольному, як Дмитро Медведєв або Олексій Кудрін. Він не бігав з майбутнім президентом на тренуваннях, не пив з ним пиво в Дрездені, не смажив на березі шашлики в дачному кооперативі «Озеро». Він ніколи не був з Путіним на «ти» і лише прислужував йому вже під час перебування того «коронованою особою».

Але саме як «слуга» він і зумів завоювати особливу прихильність. І тим, як готували вишукані страви його кухарі, і тим, як він сам, за його власним висловом, не гребував особисто їх подавати, і як умів при цьому вставити комплімент, жарт, анекдот. Очевидці навіть характеризують Пригожина як «когось на кшталт королівського блазня на прийомах».

Ну, що ж в цьому дивного? Класичний російський прийом увійти в фавор, завоювати панську прихильність.

Самого Пригожина роль «слуги» очевидно не обтяжує, він нею зовсім не «гребує», за його власним висловом, і як і раніше, ставши вже мультимільйонером, продовжує прислуговувати «коронованій особі» за столом. Але разом з тим любить іноді, м'яко кажучи, прибрехати, перебільшити свою близькість до «першої особи» і свої заслуги. То називає себе в офіційних паперах «радником президента», яким, якщо вірити штатним розкладам адміністрації Путіна, він ніколи не був. То іменує себе генералом та кавалером вищої нагороди країни – «Ордена за заслуги перед Вітчизною 1-го ступеня» (треба попередньо удостоїтися цього ордена всіх інших трьох ступенів: указів про нагородження пана Пригожина цими орденами в знайти нікому не вдалося).

Преса неодноразово писала про це, тож, напевно, його схильність до самозванства відома там, нагорі, однак ніяких спростувань ніколи не було. Значить, цю слабкість Пригожину прощають. Хоча, як правило, влада не любить, коли до неї занадто наполегливо примазуються.

Чим же заслужив Пригожин таку прихильність Кремля і його господаря, щоб направо і наліво отримувати не просто якісь подачки, а багатомільярдні підряди серйозного, стратегічного призначення? Невже тільки вмінням смачно нагодувати і вчасно розсмішити?

Не тільки.

Кошара та інші бійці невидимого фронту

Знаменитий ресторатор не тільки годує російську знать на чолі з президентом, а й організував, як пише російська «Новая газета», «майже спецслужбу», яка здійснює бот-атаки на неугодні сайти, влаштовує провокації, зливає в ЗМІ нею ж зліплений псевдокомпромат.

Одним словом, годує російського обивателя дезінформацією.

Поштовхом для створення цієї «майже спецслужби» стали масові антипутінські виступи у 2011-2012 роках, яким в адміністрації президента вирішено було протиставити не примітивні поліцейські розгони і заборони, а альтернативну, пропутінську за змістом «громадянську активність». Через те, що справжньої пропутінської громадянської активності, тим більше на той час, коли в моді була «болотна фронда», не було, довелося зайнятися її «сублімацією».

Так, під крилом PR-департаменту пригожинського холдингу «Конкорд» у 2013 році були створені компанії «Главсеть» та «Интернет-исследования», а ними, в свою чергу, була організована так звана «фабрика тролів», яка базувалась спочатку в петербурзькому мікрорайоні Ольгино, а потім переїхала на іншу пітерську околицю, на вулицю Савушкіна. Її емісари за гроші розміщували пости і коментарі в соціальних мережах: хвалебні – про владу та президента, критичні – про опозицію.

На початку бурхливої діяльності «фабрики тролів» в Ольгино близько 400 осіб цілодобово сиділи за комп'ютерами і писали в соцмережі, відповідно до розподілених між ними актуальних завданнь.

Віртуальним простором діяльність пригожинських «агентів впливу» не обмежувалося. Під час «болотних» мітингів вони проникали в ряди опозиціонерів для збору інформації, зображуючи із себе волонтерів, які розносять безкоштовно чай та булки, яких прислав якийсь бізнесмен, котрий побажав залишитися безіменним, але таємно співчуває опозиції. Цією легендою можна було переконати: тоді з'явилися бізнесмени, які повірили, що Путін все-таки не forever, і варто спробувати попрацювати на майбутнє.

Загальне керівництво всією цією діяльністю – і ольгинських ботів, і «волонтерів» на Болотній – здійснював директор з розвитку Concord Catering, людина на прізвище Кошара. Він бадьоро рапортував особисто Пригожину в такому дусі: «Запропонував безоплатні послуги кейтерингу. Вони щасливі. А загалом проникнути в оргкомітет виявилося дуже легко...»

У тісній зв'язці з Кошарою працювали і співробітники російського «НТВ», коли готували за слідами «болотних» мітингів свою провокаційну «Анатомію протесту». За свідченням джерел «Новой газеты», багато з епізодів «Анатомії протесту» за участю маклерів – людей, які нібито постачали «масовку» на протестні акції, – були зняті особисто Кошарою.

Москвою і навіть Росією діяльність пригожинських «медіа-агентів» не обмежилася. У листопаді 2013 року, за три місяці до падіння режиму Віктора Януковича, в Україні було створено новинне агентство «Харків»; в Криму відкрилася його філія. Агентство займало проросійську позицію і ще до початку конфлікту на Донбасі використовувало термін «Новоросія». За даними «Новой газеты», «Харків» фінансувався Євгеном Пригожиним.

У вересні 2013 року до Петербурга на саміт «Великої двадцятки» приїхав президент США Барак Обама. Його зустріла «демонстрація гей-активістів», які стояли з плакатами: «Обама з нами» і «Обама – наш президент». Демонстрацію розігнали поліцейські, але акцію, за даними тієї ж «Новой газеты», знімали люди, пов'язані з Пригожиним; вони ж пізніше розповсюдили інформацію про неї в інтернеті.

... У березні 2015 року президент Володимир Путін зібрав головних редакторів російських ЗМІ, щоб обговорити поточний інформаційний порядок. Гостей за столом обслуговував особисто Пригожин: кілька людей в залі впізнали його. І не могли не впізнати, і сам він це чудово розумів.

Навіщо йому це потрібно було? Хотів зблизька подивитися на пресу, роботу якої він так старанно дискредитує за допомогою своїх тролів і агентів? Подихати з нею одним повітрям? Або хотів таким чином зафіксувати в її свідомості свою близькість до «коронованої особи»? Особливу близькість.

Кому війна...

У вересні 2015 року пов'язана з Пригожиним компанія ТОВ «Мегалайн» отримала від Міністерства оборони Росії підряд вартістю 3,3 мільярда рублів на будівництво військової бази на кордоні з Україною, в місті Валуйки Бєлгородської області. Будівництво на площі 300 гектарів передбачало зведення штабу з вузлом зв'язку на 328 військовослужбовців, 3-, 4- і 5-поверхових казарм на 3500 солдатів, навчального корпусу, медичного центру з лазаретом на 50 ліжок, їдальнею, зі складами та іншими будівлями. Запланований термін будівництва – 4 роки.

У вересні 2016 року російський журнал «РБК» опублікував розслідування, в якому стверджується, що російську «приватну військову компанію», яка діє в Сирії і відому як «група Вагнера» (або «ПВК» Уткіна «Вагнер»), обслуговують структури, пов'язані з Євгеном Пригожиним.

Найманство в Росії є кримінальним злочином. Звісно, карається і його організація, і фінансування. 9 грудня в Кремлі на прийомі у президента Росії Володимира Путіна на честь російського Дня героїв вітчизни був присутній Дмитро Уткін, командир незареєстрованої «приватної військової компанії» («ПВК») «Вагнер», бійці якої, ймовірно, брали участь в боях в Сирії і на Донбасі. Про це після вивчення репортажу «Першого каналу» з Кремля повідомила «Фонтанка.ру».

Укроп UA

0 коментарів до публікації


Ваше ім'я: *
Ваш Email: *

Підписатись на коментарі

Код: Включіть цю картинку для відображення коду безпеки
оновіть, якщо не бачите код
Введіть код: