Сльози Януковича, слова Герман: про що думав легітимний » Укроп UA - Гостро про головне
 » » » Сльози Януковича, слова Герман: про що думав легітимний


Сльози Януковича, слова Герман: про що думав легітимний

Політичний діяч, журналіст. У 1981 році почала працювати журналістом. З 2002 по 2004 рік керувала київським бюро "Радіо вільна Європа – Радіо Свобода". У 2004 році стала прес-секретарем прем'єр-міністра В. Януковича і керівником прес-служби уряду. Була народним депутатом 5 і 6 скликань ВР України. З квітня 2008 року – заступник голови "Партії регіонів". З лютого 2010 по листопад 2012 року працювала в АП. ГАННА ГЕРМАН


Сльози Януковича, слова Герман: про що думав легітимнийВлащенко: Сьогодні у нас в гостях Ганна Герман.

Доброго вечора. Коли відбуваються чергові інформаційні хвилі проти тебе, що ти переживаєш, чи тебе це вже не хвилює зовсім?


Герман: Коли їх нема – я думаю, що я вже померла. Коли вони є – я відчуваю, що я живу, і якось хтось на це намагається реагувати.

- Як ти думаєш, чому у частини людей таке ставлення до тебе?

- Я думаю, тому, що ані ти, ані я не намагаємося бути модними, бути в тренді тих висловлювань, які зараз актуальні. Ми говоримо те, що треба людям сказати, а це не завжди людям подобається. Люди, загалом, мало коли хочуть чути правду і чути, як виглядає справа в реальності. Люди хочуть ілюзій, гарної казки, якихось надій, без причин. А ти їм кажеш і робиш щось таке, що в їхні поняття правильності не вкладається. Коли ти випадаєш з тих рамок - вони не знають, як на тебе реагувати, і перша їхня реакція – агресія проти тебе. Я це розумію, я знаю, що коли ця агресія є – значить, ти потрапив у ціль.

- Є журналісти, які дуже любили тусоватися серед вас і кормилися з рук "Партії регіонів". А сьогодні вони просто вискакують зі штанів, щоб продемонструвати свою лояльність нинішній владі. Чому ти жодного разу публічно не сказала нічого ні про кого з них?

- Тих людей, які працювали на різні темні кошти партій і зараз працюють – це їхній бізнес. Вони так живуть. Тому я їх намагаюся пожаліти, зрозуміти. Вони на цьому заробляють – на тому, щоб служити одним, а потім іншим. Вони на цьому заробляють, і я не можу їх за це осуджувати. Це їхній вибір.

- В чому відмінність того, що відбувалося за часів Януковича в країні, і того, що відбувається в країні зараз?

- Відмінність лише одна: тоді була цілісна країна – ми мали Крим і Донбас, не було війни, ми мали стабільність і якусь захищеність. Тоді люди могли якось трошки заробляти гроші, хоч вони не були задоволені – вони хотіли більше заробляти. Все решта – однаково.

- Економіка розхитується, гуманітарна сфера розхитується. Відбувається розмежування за мовою. Що з тим маємо робити?

- Всі найбільші проблеми світу, і України, як частини того світу, – це проблеми поділів. Десь там на чорних і білих, десь – на багатих і бідних, десь - на західників і східняків, десь - на україномовних і російськомовних. Це – проблема поділів. Вона страшна, і світ не може перемогти ці поділи. У нас теж зробили поділи, штучні абсолютно. На цих поділах завжди грали політики: і минулі, і теперішні, і, думаю, і майбутні будуть грати. І тут є лише один шлях – примирення. А примирення неможливе без прощення. Це дуже проста і загальна для всього світу схема. Спочатку пробачити один одному, що ми не такі, що ми різні. Це роблять люди, які вміють знаходити майданчики для примирення, які вміють прощати один одному різниці. Щоб пробачити ці різниці, нам треба сьогодні забути, хто був на Майдані, а хто не був, хто його підтримував, а хто не підтримував. Хто сьогодні його засуджує, а хто говорить, що це було правильно. Хто сьогодні говорить, що на Донбасі живуть інші, їм потрібно відрізати світлой електрику, не треба пропускати гуманітарну допомогу, їх треба стріляти, і інші, які говорять, що на Донбасі потрібен мир, що треба піти на компроміс, що треба шукати дорогу до миру і компромісу. От як зараз говорять, що треба Пінчука з України вигнати, а це смішно, тому що він давно в Україні не живе, де-факто, він в Україні тільки заробляє.

- Якщо чесно, то матеріал Пінчука теж у мене викликав протест, бо в мені живе сильний біль і образа за Крим, що ми його віддали, хоча могли й не віддавати. І будь-яка пропозиція забути, що Крим окупований,викликає в мені внутрішній протест.

- Звичайно. Я думаю, що і у Пінчука це викликає внутрішній протест. Його Ялтинська конференція завжди проходила в Лівадійському палаці - і він теж би хотів, я впевнена, щоб Крим був з Україною. Але є бажання наші, є наші емоції, а є страшні реалії, в яких живе Україна. Є страшні реалії, які сьогодні будує новий світ, нова епоха, нові політики, які прийшли до влади. І нам треба тверезо це оцінювати. І хтось повинен сказати ці непопулярні речі, за які його будуть клювати, обзивати – все це буде. Але треба, щоб хтось це сказав, і краще бути готовими до такого сценарію. Ми ж не кажемо, що буде тільки так. Може, нам вдасться знайти діалог з командою Трампа. Я б зараз поміняла голову АП і прем’єра і поставила б на ці місця людей, які мають тісне співробітництво з командою Трампа. А такі в Україні є. І цей прорив треба зробити, поки не закрилися двері. Як моя влада не вміла швидко, оперативно діяти, на упередження, так і ці дуже довго думають. А це тому, що сидять в кабінетах ті ж політтехнологи, які виробляють стратегію, шляхи рішення. Нема оперативного, нового мислення.

- Я не можу зрозуміти, про які вибори на Донбасі можна вести мову, якщо відкрито 400 км кордону?

- Треба нарешті, щоб троє людей, а не лише тільки Трамп і Путін, а і представник України, зібралися і знайшли, нарешті, той компроміс. Без того нічого не буде.

- Ти вважаєш, що у президента Америки є інструментарій для такого роду впливу?

- Такий інструментарій у президентів Америки завжди був. Такий інструментарій був і у минулого президента. Якби я могла, то я б розповіла про те літо, перед революцією, про переговори на дуже високому рівні між Януковичем і представниками адміністрації президента Обами, представниками американського Сенату, конгресу, коли ще намагалися знайти шляхи для того, щоб врятувати Україну від того, що сталося пізніше. Можливо, прийде час, ті люди мені дозволять, і я розповім про це, бо я була однією з тих, хто організовував ці зустрічі, переговори.

- Яке враження справив на тебе допит Януковича?

- Йому дуже тяжко. Настільки, що він навіть не може це приховати в погляді. Я знаю цю людину, знаю, як він виглядає, коли він може опанувати ситуацію, як він виглядає, коли він розгублений. Він завжди вмів сховати емоції – якщо на публіці були прояви якихось емоцій – то це була вистава. Так як він панував над мімікою свого обличчя, своїм поглядом…він завжди мені казав: "Аня, чому на твоєму обличчі все видно? Ти ж розумієш, що по цьому опонент зчитує твої думки. Ти повинна тримати погляд так, щоб не можна було прочитати, що там в тебе, в рукаві".

- Кажуть, що Порошенко не був колись таким, як зараз? А яким він був колись?

- Він мені здавався здатним на нестандартні рішення. Він мені здавався дуже прогресивним. Я прийшла до нього, коли він був міністром економіки в уряді Азарова, і він так добре говорив і так правильно оцінював ситуацію, що я перевернула аркуш з планом розмови і написала: "На вас уся надія".

- А ви зустрічалися з ним хоч раз за його президентства?

- Ні, звичайно. Я ж ворог народу – зі мною зустрічатися не кожен посміє. Це ти така відважна. Навіть мою книжку не дозволили продавати в українських книгарнях. У Франції вона розійшлася, а в українських книгарнях її заборонили брати до продажу.

- Я далека від думки, що ти завжди говорила правду.

- Ні, звичайно. Є щось таке, як меседжі, які в АП зранку виробляють. Дуже часто це розходиться з твоїм поглядом.

- Чим ти заплатила за це? І чи не хочеш ти написати про те, як це було насправді?

- Я написала про це – не знаю, чи я це надрукую. Насправді це, за великими мірками, абсолютно не має ніякого значення. Це – суєта, непотріб. Там вирішують тільки справи свого бізнесу, все решта – мішура, прикриття для якихось справ, для їхнього збагачення. Мені здається, що зараз є так. Якщо є більш професійна адміністрація і уряд, які були в попередній владі, то якась частина всієї тієї метушні відводиться для того, щоб людям забезпечити стабільність, безпеку і більш-менш нормальний рівень життя, щоб ті люди менше думали: "як ви там живете?". Зараз і цього немає. Зараз всі сили кинуті виключно на збагачення людей при владі.

- Януковичу закидають речі, які є державною зрадою – що він зруйнував армію, спецслужби і що він зруйнував всю систему безпеки.

- Я не знаю, що він зруйнував, але я знаю, що було. Була Україна, був спокій, була праця, була якась перспектива, і з Україною рахувався світ. Згадай, як нас тягнули в Європу. А ми торгувалися. А зараз ми просимося, а на нас ніхто не звертає уваги. Він вмів торгуватися – він був добрий господар.

- Ти знаєш причину різкого рішення не йти в ЄС?

- Рішення не було різке. Літом, на перемовинах, ми намагалися врятувати ситуацію. Рішення визрівало не тоді, коли уряд зробив паузу. Воно визрівало давно, бо розуміли прекрасно, що ті умови, на яких Європа хоче нам дати угоду про Асоціацію, зруйнують економіку, зруйнують соціальний захист. І люди викинуть ту владу, яка це зробила, вже за півроку. Треба було підвищувати пенсійний вік, треба було долар відпустити, і ще багато дуже рішень, які пізніше ця влада зробила. Президент не міг зважитися піти проти хвилі – що б ти тоді не говорив людям, вони б тобі не повірили. Люди були захоплені європейською мрією.

- Чому Янукович не покаявся за побиття дітей на Майдані і не звільнив Захарченка?

- Я вже на світанку, як це сталося, зробила проект його заяви про те, що "я караю винних, звільняю тих, хто це допустив". Там не було прізвищ, прізвища мав назвати він. Я шукала його до четвертої години дня – з ним не було ніякого зв’язку. Це був перший випадок, коли ані до президента, ані до офіцера, який був біля нього, неможливо було додзвонитися. Як виявилося, о четвертій ранку його забрали на полювання, і лише о четвертій дня він з’явився на зв’язку. Тоді я йому віддала заяву, він сказав, щоб я знайшла Клюєва. Клюєв взяв ту заяву і пішов до Льовочкіна. Вони подивилися, вирізали, вихолостили і видали її вже ввечері – то воно було вже ніяке.

- А могло бути таке, що це Льовочкін був ініціатором Майдану, як зараз пише багато хто?

- Янукович повинен був призначити Льовочкіна керівником уряду, і в Україні все було б гаразд.

- Як ти відчуваєш своє життя – чи можливе твоє повернення в політику? Чи ще щось?

- Є таке, як мета життя кожного з нас і мета життя кожної країни. Зараз наша країна не має мети. А люди, як країни: нема мети - нема життя, нема сенсу життя. Я маю мету свого існування – вірити і практикувати ту віру кожним днем і кожною хвилиною свого життя. Це велика мета мого життя – вірити в Ісуса, і я дуже шкодую, що я не зрозуміла, що це найвища мета в житті, і що я не прийшла до того в років 19. Я думала, що в житті є більша мета: кар’єра, гарна сім’я, успіх. Якби я не прийшла до того розуміння, я б не залишилася при житті після того, що я перенесла.

- Будеш питати в мене щось?

- Чи ти зможеш довго так незалежно триматися?

- Я ні за що особливо не тримаюся. В мене немає мотивів переступати через себе і йти на компроміс для того, щоб не бути незалежною.

Дякую, Аню.

Укроп UA

0 коментарів до публікації


Ваше ім'я: *
Ваш Email: *

Підписатись на коментарі

Код: Включіть цю картинку для відображення коду безпеки
оновіть, якщо не бачите код
Введіть код: