» » » 100 днів Андрія Парубія: чим запам'ятався спікер

100 днів Андрія Парубія: чим запам'ятався спікер

Андрій Парубій очолив Верховну Раду нинішнього скликання у розпал коаліційної кризи, і зараз, коли минули перші сто днів його спікерства, однією з найбільших проблем парламенту він вважає прогули депутатів. Вищий законодавчий орган країни цього тижня пішов на канікули, хоча міг піти і на дострокові вибори. Тож якщо від нового спікера очікували працездатного парламенту, ці очікування виправдалися. Щоправда, швидше "всупереч", а не "завдяки"


100 днів Андрія Парубія: чим запам'ятався спікерСтарий дух краще нових двох?

Коли першого віце-спікера Верховної Ради Андрія Парубія було обрано головою, представники майже всіх депутатських фракцій і груп вважали, що він вестиме засідання в суворій відповідності з Регламентом роботи ВР. Попередник, Володимир Гройсман, ввів в ужиток "сигнальні голосування", "рейтингові голосування" і показав особливу прихильність до розгляду законопроектів за скороченою процедурою.

Андрій Парубій як перший віце-спікер підкреслено поважав не тільки дух, але й букву Регламенту. Однак тяжка ж ти, короно голови ВР, - "сигнальні" голосування так і не було зжито з парламентської практики. І вже 21 квітня, через тиждень після свого обрання спікером парламенту, Андрій Парубій нарікав на брак депутатів і, відповідно, голосів у залі. Два "сигнальних" голосування за поправки до Закону "Про Суспільне телебачення і радіомовлення", наприклад, виявилися провальними. "Чому ставляться "сигнальні голосування? Тому що депутатів не було в залі", - втовкмачував спікер. За весь період його спікерства Андрію Парубію довелося кілька разів закривати засідання через нестачу депутатів. Востаннє – 13 липня.

Втім, кількість самих "сигналок" щодо одного питання все ж скоротилася: за Володимира Гройсмана їх було близько десятка, Андрій Парубій обмежується одним-трьома.

Передбачалося, що новий спікер буде шукати свою "золоту середину" між жорсткими вимогами Регламенту ВР та необхідністю приймати рішення чи не блискавично.

Як виявилося, такою "серединою" стали поправки до Регламенту. Втім, незважаючи на європейське походження реформаторського документа і щільну роботу над ним наших депутатів, продукт міжнародної праці так і не було прийнято. По-перше, депутати так і не дійшли єдиної думки, що ж піде на благо (наприклад, три пленарні тижні на місяць замість двох), хоча всі згодні з необхідністю змін. По-друге, - ніколи їм було.

Коротко і чітко, по-військовому

Коли Андрій Парубій давав свій перший брифінг як голова ВР, він підкреслив, що очолив парламент країни, яка воює, тож як дисципліні депутатів, так і військовим питанням (потребам війська) буде приділено особливу увагу. Якщо питаннями армії, боєздатності та національної безпеки Верховна Рада дійсно займалася щільно, то дисципліна і через сто днів продовжує кульгати.

Тому є кілька причин. Нагадаємо, що Андрій Парубій став спікером у день переформатування коаліції й обрання нового уряду (14 квітня). Провладна більшість у Верховній Раді зіткнулася з наявністю відразу двох опозицій: за назвою (фракція "Опозиційний блок") і так званою демократичною (з трьох фракцій, які раніше перебували в коаліції). Це обмежувало для коаліції ресурс голосів, якщо раптом "багнетів" бракувало, тому питання дисципліни різко загострилося. Відчувши свою цінність, деякі депутати зазвичай взялися набивати собі ціну. Однак на тлі викриттів "чорної" парламентської каси Партії регіонів відкрито скуповувати голоси було б ризиковано. Водночас негативний ефект від численних "сигнальних" голосувань спікерства Володимира Гройсмана не дозволяв Андрію Парубію, навіть якщо б у нього було таке бажання, занадто часто використовувати цей метод.

Залишалося одне: ретельно готувати "вузлові" голосування. Що йі було продемонстровано через місяць після обрання нового спікера, коли Верховна Рада повинна була дати згоду на призначення Юрія Луценка генеральним прокурором. Кілька разів, коли, здавалося, ось-ось питання буде розглянуто, воно зривалося, і в кулуарах представники фракцій не приховували, що причина тому – брак голосів. Тільки коли з'явилася тверда впевненість у наявності необхідної кількості "за", у Верховну Раду було внесено відповідне подання, в зал прибув особисто президент України, і питання було вирішено силами двох коаліційних фракцій, двох депутатських груп і "Самопомочі". Зате без осічки. За тим же методом готували і голосування щодо "судових" поправок до Конституції України.

Незважаючи на очевидний плюс у вигляді результативності, новий метод має й очевидні негативи. Один із них – втрачається багато часу, а в день голосування має бути урочиста обстановка або хоча б вагомі аргументи. Криза методу проявилася під час голосування щодо Олександра Онищенка (притягнення до кримінальної відповідальності). Можливо, метод і заробив б ефективніше, якби Андрій Парубій не намагався, наскільки можливо, дотримуватися чинного Регламенту.

Дрон-всевидець

Зате позиційні маневри у Верховній Раді саме за Андрія Парубія досягли розквіту. У відповідь на "панамську кризу" демократична парламентська опозиція взялася блокувати Верховну Раду. 10 травня фракція РПЛ обступила трибуну для виступів, наполягаючи на створенні ТСК, і стійко протрималася на ногах до 20 травня, - того дня "радикали" принесли у парламент розкладачки для цілодобового блокування. Декілька разів протестувальникам вдавалося зірвати пленарні засідання, до РПЛ приєдналися "Батьківщина" і "Самопоміч", список вимог було розширено тарифною тематикою. Старожили очікували звичної ремиґачки: позачергові перерви, нескінченні консультації, які переривался, власне, роботою в залі тільки з особливо важливих питань.

Але Андрій Парубій довів, що новий спікер по-новому мете. 7 липня 2016 р. сесійний зал було розблоковано депутатами-учасниками АТО. Спікер заявив, що блокування парламенту у країні, яка воює, – злочин. У відповідь фракція РПЛ оголосила "сидячий страйк", але перешкодити голосуванням ані вона, ані партнери не змогли. Єдиним способом перебити роботу Ради залишився брак депутатів у залі. Андрій Парубій, який, ще будучи першим віце-спікером, завжди звертався до депутатів з умовляннями "бути на місці і працювати", перейшов до штрафів і наштрафував прогульників на 1,5 млн грн.

Наразі, судячи з того, що спікер позначив проблему прогульників як одну з основних, протиотрути злу ще не винайдено. Тож у цьому сенсі протистояння коаліції та опозиції завершилося "нічиєю", символом якої став дрон, що кружляв під куполом 14 липня (з легкої руки демократичної опозиції) і стежив за "кнопкодавами". Ображений Андрій Парубій назвав ноу-хау гідним "папуасів". Будівлю Верховної Ради іноді називають "під куполом", а коли зляться - "під ковпаком". Піднявшись над залом, опозиційний дрон повністю виправдав другу приповідь.

Авторитетом по наклепах

Кожен новий спікер, ритуально нарікаючи на те, що авторитет вищого законодавчого органу країни, трохи впав, обіцяє його підняти. Андрій Парубій скромно позначив метою працездатність Верховної Ради. Але за сто днів він зробив чимало для зміцнення авторитету українського парламенту, причому не тільки в нашій країні, але й на світовій арені.

Верховна Рада офіційно кілька разів зверталася до авторитетних міжнародних інституцій. 11 травня – до ООН, Європарламенту, ПАРЄ, ОБСЄ захист прав кримських татар, 31 травня – до Сенату Франції з проханням не допустити прийняття рішення, яке може бути сприйнято РФ як ослаблення єдиних позицій ЄС щодо засудження агресора (ймовірне зняття санкцій з РФ). Зверталися і до ЄС прискорити надання Україні безвізового режиму. Одне з найбільш резонансних - звернення напередодні Вселенського Собору до Патріарха Варфоломія надати Українській православній церкві автокефалію. Сам Андрій Парубій провів чимало зустрічей з представниками зовнішніх партнерів України, що, хоча б формально, підвищило статус Верховної Ради як суб'єкта світової політики.

Проявляв активність спікер і у внутрішній політиці: позицію парламенту з багатьох актуальних питань було позначено особливо рельєфно. Це декомунізація і жорсткий відсіч агресору (РФ і Путіну).

Хоча Верховну Раду в народі частіше називають клубом нероб, відірваних від життя, депутати від тлінного світу не відривалися. З одного боку, цього не дозволяли активні громадяни, що виходили на пікети і навіть штурмували парламент. З іншого, парламентарі отримували незабутні враження про спілкування з виборцями в округах. Ймовірно, і активна позиція спікера, який брав участь у парламентських слуханнях та круглих столах, робила свою справу. Між блокадами та консультаціями депутати примудрилися прийняти й корисні не тільки для себе закони. Наприклад, підвищення квот на україномовні пісні в ефірі теле- і радіомовців, а також на україномовні передачі. Парламент також проголосував пакет законів для отримання Україною безвізового режиму, зокрема "Про внесення змін у деякі закони України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, на виконання зобов'язань України щодо лібералізації візового режиму з ЄС". Не забули і МВФ, хоча й не всі прийняли. Витаючи в емпіреях мовної політики і геополітики, депутати пам'ятали і про тлінний світ: виправили закон про особливості здійснення права власності в багатоквартирних будинках (хто не встиг до 1 липня, без обслуговування не залишаться, але й кабали не буде), суттєво знизили акциз на автомобілі, що були у вжитку, спростили держреєстрацію лікарських засобів та скасували реєстрацію іноземних інвестицій. І останні штрихи перед канікулами: підтримка вітчизняного літакобудування та посилення відповідальності за водіння в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.

Цьому немало сприяло поповнення депутатського корпусу. На звільнені з тих чи інших причин місця прийшли нові депутати. Серед них Валерій Карпунцов, Оксана Білозір. Нарешті найбільш яскравим моментом оновлення депкорпусу став прихід у Раду звільненої з російського полону Героїні України Надії Савченко.

Враження, втім, зіпсували бійки, яких на вікування Парубія вистачило, і вихід на канікули. У силових прийомах намітився новий тренд - замінювати кулаки словами або, якщо це неможливо, поєднувати обидва види "зброї". З блиском словесні атаки застосовували лідер фракції РПЛ Олег Ляшко, лідер фракції БПП Ігор Гринів та лідер фракції "Батьківщина" Юлія Тимошенко. Відзначився й "Опозиційний блок": депутат фракції Вадим Рабінович обрушився на своїх же соратників. Пікіровка "Парасюк-Геращенко" яскраво закрила річний політсезон сутичок у Раді: якщо майстер силових прийомів перейшов до слів, це – тенденція. Помітно, що разити словом стали охочіше після виступів у Раді Надії Савченко. Якщо тренд збережеться, ораторське мистецтво у Верховній Раді восени увійде в період Ренесансу.

Спікер і його тінь


Хоча не виключено, що більшу вагу матимуть слова, сказані не публічно і не обов'язково Андрієм Парубієм. Як зазначив у коментарі 112.ua директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник, якщо оцінювати діяльність Андрія Парубія на посаді голови Верховної Ради, різкого провалу не сталося, і можна поставити трійку з мінусом: "Чому не гірше? Багато хто очікував, що взагалі нічого досягти не вдасться. Андрій Парубій прийшов на посаду голови парламенту, який вже був у розібраному стані: після зміни уряду в коаліції залишилося дві партії, і незрозуміло, є у них 226 голосів чи ні. Але все ж голосування поправок до Конституції, понад 200 прийнятих парламентом законопроектів говорять про те, що робота принаймні йшла".

Поряд з тим Верховна Рада Андрія Парубія не змогла розглянути ключові законопроекти, серед яких децентралізація влади, статус Донбасу, тарифи і ТСК щодо офшорів, пакет законів МВФ, спецконфіскація і новий закон про вибори народних депутатів. "При цьому сам Андрій Парубій регулярно демонстрував негнучкість, навіть порівняно з Володимиром Гройсманом. За великим рахунком, у ключові моменти саме втручання прем'єра і президента вирішувало ситуацію в парламенті. І де-факто, мені здається, "тіньовим" спікером продовжує залишатися Володимир Гройсман, який вирішує найбільш складні завдання. Саме він домовляється з політичними силами", - висловив версію Руслан Бортник. На його думку, оскільки ключових питань не вирішено, "парламентська криза посилюється і має всі шанси перейти у кризу політичну".

У Верховній Раді залишається трохи більше одного місяця, щоб підготуватися до складної, як очікується, політичної осені-2016. "Хвостів" з весни-літа залишилося предостатньо. Розходитися на дострокові вибори парламентарі не мають наміру. Чи співпадуть їхні бажання з можливостями країни - побачимо.

Укроп UA

0 коментарів до публікації


Ваше ім'я: *
Ваш Email: *

Підписатись на коментарі

Код: Включіть цю картинку для відображення коду безпеки
оновіть, якщо не бачите код
Введіть код: