» » » Українські ЗМІ танцюють в такт з Путіним (ВІДЕО)

Українські ЗМІ танцюють в такт з Путіним (ВІДЕО)

Українська мова тихо зникає з екранів, ефірів і шпальт газет щомісяця на 1%, якщо говорити мовою цифр. А мову окупанта, російську, толерують ще більше, ніж до Майдану. Під гуркіт гармат, під шумок мовної толерантності влада начхала на ст.10 Конституції про державну мову. Адже суспільство не отримало практично жодного нового регулювання мовного питання, а горезвісний закон «Ківалова-Колесніченка», ухвалений ще за Януковича, досі діє.


Українські ЗМІ танцюють в такт з Путіним (ВІДЕО)Євробачення – цю музичну подію дехто або зовсім перемикав, або дивився лише фрагментами на Youtube. Претензія така: чому вести ефір доручили російськомовному ведучому білорусу, і чим він кращий від будь-якого українського телевізійника? «Людина десяток років, напевно, живе в країні, працює язиком і не в змозі була вивчити державну мову, щоб працювати на державному телеканалі? Так само судді, виконавці», – обурюється Роман Матис, координатор громадської ініціативи «И так поймут!», котра обстоює право україномовних людей на доступ до інформації в Україні рідною їм українською мовою.

Чимало виконавців, які співають українською, хоч національний відбір і програли, однак не засмутилися. Бо ж на конкурсі зуміли бодай так пробитися на екран. Адже провідні музичні телеканали країни транслюють пісні з інших репертуарів. Утім, на каналі M1, який в Україні зажив слави «головного музичного каналу», пересічний глядач на годину ефіру може побачити 12 російськомовних, три англомовних кліпи і жодного україномовного. Приблизно така ж ситуація з музикою і на радіо.

«Тільки 5% пісень українською мовою в ефірі шести найрейтинговіших радіостанцій. При чому, це включно з державними УР-1, Українським радіо. Близько 60% – це російська мова. А решта – англійська та інші. Ситуація абсурдна і нетипова для будь-якої самодостатньої країни. І це відбувається через два роки після Революції Гідності»,– розповідає співкоординатор руху «Простір свободи» Тарас Шамайда.

Громадські активісти регулярно проводять дослідження щодо мовної ситуації у ЗМІ. І кожен новий результат просто шокує – щомісяця з екранів зникає 1% української мови. «Влітку ми фіксували 28% україномовного контенту. З літа до листопада, за п’ять місяців, зменшилася частка з 28 до 23%. Це просто катастрофічна ситуація», – стверджує активіст громадянського руху «Відсіч» Сергій Оснач.

Майже усі найвідоміші українські програми – від розважальних до політичних – виходять російською мовою. І це не на регіональних на сході, а на центральних каналах країни. Найсвіжіший приклад – серіал «Слуга народу» на каналі 1+1. Головний герой, який за сценарієм стає президентом України, спілкується не державною мовою, а «общєпонятною». Зрештою, як і всі інші головні й другорядні герої. Зокрема, і україномовна актриса Наталія Сумська. Українську вплели лише в маленькі епізоди шароварного ґатунку.

«Наші сучасні серіали, навіть наші, українські, показують: україномовний – це людина якась недалека, явні помилки якісь робить, а іншомовні люди успішні. І воно так закладається у людей», – наголошує громадський активіст Святослав Літинський.

Таке явище, як двомовність у ЗМІ, філологи називають «мовною шизофренією». На неї хворіють усі центральні канали. Як наслідок цієї недуги – зміна фонетики, синтаксису та морфології. Інструментом є спритна політика змішування двох мов: якщо людина навколо себе чує лише таку мішанку, вона, попри власні найкращі наміри, відтворює її. «Шанс реукраїнізувати медіапростір – він якщо не втрачений, то принаймні наразі змарнований. За рахунок того, що ті люди, які за це відповідають, вирішили, що важливіше в оцей період, коли іде протистояння, коли іде спекуляція на російсько-українській ворожнечі, провадити проект «Єдіная страна», – констатує медіа критик Отар Довженко.

Провідні українські телеканали воліють мовчати про те, чому їхні ефіри все більше зросійщуються. Це питання або ігнорують, або дають на нього просто відписки.

«Мені здається, сьогодні мовне питання, незалежно від висловленої позиції, породжує емоційну напругу, яка негативно впливає на єдність українського суспільства», – відповіла на запит Ольга Ваганова, координаторка зв’язків із громадськістю StarLightMedia, яка є найбільшою медіагрупою України та складається з телеканалів СТБ, ICTV,Новий канал, М1, М2, QTV.

А поки менеджери каналів уникають «емоційної напруги», експерти називають нові цифри уже про україномовні друковані ЗМІ. «Вперше за роки незалежності частка журналів впала нижче десяти відсотків. Це, навіть включно з роками радянської влади, найнижчий показник україномовних журналів. Я би назвав це просто катастрофою», – каже співкоординатор руху «Простір свободи» Тарас Шамайда.

Чи не єдиний позитивний приклад за останні роки – вихід україномовного журналу «Нешнал джеогрефік», який став справжньою подією для багатьох українців. Утім, він проіснував лише рік, бо видавець, фінський медіахолдинг «Санома», пішов з українського ринку через кризу.

Чому така ситуація, пояснюють медіа експерти. Українську мову в журнальному бізнесі його власники вважають некомерційною. Таку позицію просував, зокрема, московський політтехнолог і колишній радник Черновецького. «Це максима, яку колись сформулював радник Черновецького Казбек Бектурсунов: «украінскій язик нєриночний», – каже медіакритик Отар Довженко.

Чи то страх, чи то незнання, чи стереотипи про Україну керують і закордонними та українськими виробниками, які постачають русифіковану продукцію на український ринок.

Українізація ніколи не стане масовим явищем, поки українську штучно робитимуть непопулярною і немодною. Коли навмисно зросійщують нашу свідомість на рівні усіх відчуттів. Під гуркіт гармат та під шумок мовної толерантності до східної частини країни влада і зовсім начхала на 10 статтю Конституції про державну мову. Адже суспільство не отримало практично жодного нового регулювання мовного питання у ЗМІ, а сумнозвісний закон «Ківалова-Колесніченка», прийнятий ще за режиму Януковича з величезними скандалами, досі чинний.

«Венеційська комісія Ради Європи зробила висновок, що цей закон є небезпечний для української ідентичності, оскільки він дискримінує українську мову в Україні. Але цей закон був прийнятий. І після революції він не був скасований, а будь-які спроби його скасувати супроводжуються істериками»,– наголошує громадський діяч Тарас Шамайда.

Успіх «Нешнал Джеогрефік», високий рейтинг україномовних версій онлайн-видань, кінотеатри, які після обов’язкового дублювання фільмів не зникли, а навпаки переповнені – все це свідчить про те, що українці знають і люблять свою мову. А причини того, що не всі нею здатні розмовляти, слід шукати в недолугій державній політиці.

То ж поки мовне питання в українському суспільстві залишатиметься табу, українська як занедбана «парость виноградної лози» буде сохнути і вмирати. А відтак нам не оминути печальної долі білоруської мови, яка за даними ЮНЕСКО, уже перебуває на межі зникнення.

Укроп UA

1 коментарів до публікації


Oleksa 20 травня 2016 22:22
«Мені здається, сьогодні мовне питання, незалежно від висловленої позиції, породжує емоційну напругу, яка негативно впливає на єдність українського суспільства», – відповіла на запит Ольга Ваганова,....
Ці можновладці не зважають на думку Українців. Вони досі не второпали, що Українці вже 25 років як не зобов'язані ні знати, ні користуватися мововою московських загарбників, які розпочали нову відкриту війну проти Українців. І скільки Українці мають терпіти знущання над собою?

Ваше ім'я: *
Ваш Email: *

Підписатись на коментарі

Код: Включіть цю картинку для відображення коду безпеки
оновіть, якщо не бачите код
Введіть код: