» » » «Машина часу». Артефакти з урочища Шанків Яр сягають 4-го тисячоліття до нашої ери

«Машина часу». Артефакти з урочища Шанків Яр сягають 4-го тисячоліття до нашої ери

рикраси, посуд і залізні елементи одягу стародавнього племені готів, елементи зброї давніх слов’ян, прясла зі стародавніми скандинавськими написами, розкопані житла германського племені початку нашої ери і давніх русичів ХХІ століття. Такими знахідками може похвалитися цього року Волинська археологічна експедиція Інституту археології Національної академії наук України.


«Машина часу». Артефакти з урочища Шанків Яр сягають 4-го тисячоліття до нашої ериМолодший науковий співробітник відділу археології ранніх слов’ян і ранніх палеодосліджень Інституту археології НАН України Олександр Милашевський працює у Хрінниках зі студентських років, нині відповідає за наукову частину експедиції.

«Зараз ми пройшли шар, який датується приблизно 1000 років до народження Христа – культура ранньозалізного часу, лужицька культура. Цікава людність – тоді балто-романо-слов’янська – вони ще тоді не розділилися. Знімаємо розвал посудини лужицької культури. Однією з характерних особливостей кераміки цієї культури є проколи під вінцями. Бачимо кухлик, ось він трохи замурзаний, але ми бачимо тут обриси цієї чаші. Беремо у землі через те, щоб потім його склеїти, щоб не розвалився в руках», – розповідає Милашевський.

Тут були знайдені близько півтори тисячі фрагментів як ліпної, так і гончарної кераміки, фібули, прясла з рунічними написами. Для території України рунічні написи на пряслах – це унікальна річ, це підтверджує скандинавське походження готів, котрі вийшли з території Європи. Їх відправляли для аналізу до Німеччини у місто Кіль.

Водна ерозія розкрила таємниці Надстир’я

Сліди фракійців, слов’ян-венедів, вандалів і балтських племен ще довго могли лишатися у волинській землі. Але водосховище, побудоване на Стиру на межі Рівненської і Волинської областей у 1957 році, підмило високі береги ріки і швидкими темпами поглинало свідчення давньої історії Волині.

Перша ж розвідка, здійснена під керівництвом українського археолога Деонізія (Дениса) Козака влітку 1992 року, відкрила унікальні знахідки. На найбільш вразливій ділянці за кількадесят метрів від русла ріки розпочалися рятівні археологічні роботи, у яких щороку брали участь студенти з Луцька, Рівного, Києва, Львова.

За чверть століття земля відкрила дослідникам чимало скарбів, які пролили світло на появу і життя тут предків балтійських, слов’янських, германських, скандинавських народів. Розкопки засвідчили – тут жили купці, ремісники, ювеліри, а також воїни-вершники, яким належали знайдені предмети зброї, шпори тощо.

Серед знахідок – амфора із найдавнішим у Європі зображенням рала, скульптура римського хатнього божка Сарапіса, рибальські знаряддя напівдикого племені неврів, єдине у Європі святилище германського племені готів, 950-річна глиняна писанка.

Давня Волинь – перехрестя народів і культур

«У той час, коли в степу жили переважно іранські племена скіфів, лісостеп заселяли різні за походженням і культурою народи балто-фракійського, можливо, праслов’янського масиву», – пише Денис Козак у науково-популярній книзі «Етюди давньої історії України». Окрім інших надзвичайно цікавих знахідок, багатошарова пам’ятка дозволила розкрити найбільше в Україні поселення готів початку нашої ери.

«Ось поверхня, по якій вони ходили, – демонструє майже 2000-літню пам’ятку Олександр Милашевський. – Їхні житла були трохи заглиблені в землю, приблизно на 50 сантиметрів, бо це якраз рівень промерзання поверхні, нижче вона вже не померзне. Зараз ми знаходимося на розкопках готського житла.

Це прямокутна споруда з прямовисними стінками, швидше за все, хата-мазанка. Бачите – там така виїмка, сходинка – швидше за все, вхід. Житло датується 4-м століттям до нашої ери. Ми робимо такі висновки через те, що тут знайдена достатня кількість фрагментів гончарної кераміки черняхівської культури . Це житло розташоване в центральній частині поселення, неподалік від нього було капище – метрів 20 на захід».

За чверть століття розкопок в урочищі Шанків Яр віднайдені знахідки величезного часового періоду – від кам’яної доби до пізнього середньовіччя, від стародавніх венедів і напівдиких племен воїнів-рибалок неврів з епохи бронзи – до пізніх слов’ян польсько-литовської доби, розповідає нинішній начальник експедиції, молодший співробітник кафедри ранніх слов’ян Інституту археології Антон Панікарський.

Цього року, серед іншого, віднайшли готське намисто, фрагмент конструкції замка і знаряддя, пов’язане з бойовою зброєю – кістень чи обушок.

«Ті люди, які жили тут, пов’язані і з Центральною Європою, і з Скандинавією, Римом і Балканами у різні періоди. Частина населення залишалася, вносила нову культуру. Від кам’яної доби до пізнього середньовіччя – всі періоди представлені тут. Нам відомо, що навколо водосховища зараз понад 30 пам’яток археологічних», – розповідає Антон Панікарський.

Щороку за підсумками розкопок науковці видавали книги, окремі з яких можуть слугувати посібниками для українських шкіл. Три роки тому Дениса Козака не стало. Тож останню роботу вченого – «Хрінники: пам’ятка давньої історії Волині» – завершили й видали його учні.

На заваді дослідженням могильника – приватний інтерес

Уже другий рік поспіль в експедиції, окрім істориків та археологів, працюють палеоботаніки, геологи і археозоологи, серед яких – і дочка Дениса Козака, відомий антрополог Олександра Козак. Мета вченої – віднайти і дослідити могильник готів. Його розташування вгадується за несподіваними знахідками – фрагментами черепів і кістяків.

​«Це ми позбирали під урвищем. Воно падає зверху, водосховище підмиває землю. Кожен рік приблизно 20 сантиметрів падає. І падають оці поховання – місцеві жителі розповідали, що й черепи бачили, як випадають. А зараз там просто стирчать три чи чотири дитячих поховання – кістки стирчать. Зараз можливості дуже великі – це й генетичні дослідження, ми можемо прослідкувати за біохімічним аналізом, де людина жила, звідки вона приїхала», – розповідає Олександра Козак.

Але нині дістатися могильника нереально – власник городу, під яким, напевне, вгадується поховання, категорично проти, додає вона.

«Я, як антрополог, дуже хотіла продовжити те, що тато робив. Вони копали поселення, а поселення зазвичай супроводжується могильником. Десь вони, ці люди, поховані, десь вони є. Ми хочемо знайти цей могильник і знайти цих людей. Неймовірна кількість шарів, епох… Я думаю, що це егоїзм людський – своя хата, своя територія важливіша, ніж історія», – резюмує вчена.

Забудову берегів водосховища над Стиром, проти якої упродовж цього часу роботи експедиції боровся Денис Козак, досі не зупинено. Кримінальні справи, які були відкриті за фактами нищення пам’яток, закриті. Забудовники не дотримуються і водоохоронного законодавства, яке забороняє будівництво на крутих берегах великих водойм ближче від ста метрів до водної смуги. У відділі охорони пам’яток управління культури Рівненської ОДА пояснюють: пам’яткоохоронна зона існує, але вона досі не має визначених меж – мовляв, коштів на їх визначення держава не надала. А немає меж, то й немає зони…

Проблему ставлення до історії власної землі науковці та місцеві громадські активісти порушуватимуть на науково-практичній конференції, яку планують провести у Хрінниках у вересні нинішнього року з нагоди 25-річчя від початку археологічних досліджень над Стиром.

Укроп UA

0 коментарів до публікації


Ваше ім'я: *
Ваш Email: *

Підписатись на коментарі

Код: Включіть цю картинку для відображення коду безпеки
оновіть, якщо не бачите код
Введіть код: