» » Легендарна зачіска: історія чуба та чуприни

Легендарна зачіска: історія чуба та чуприни

Чуб та чуприну зазвичай розглядають як два окремі види зачіски. Чуб підстригався так: над лобом на скронях і на потилиці волосся голилося чи стриглося при тілі, і тільки серед голови залишалося на долоню широке, кругле пасмо довгого волосся.


Легендарна зачіска: історія чуба та чуприниТе волосся розчісували на всі боки і підстригали кругом — вище над лобом, а нижче на потилиці. Таким чином голені місця прикривалися чубом і здавалося, що голова вся у волоссі; тільки коли чуб закочувався вітром, то голий череп відкривався, і від того обличчя людини робилося дико-величним і войовничим.

Зовсім інакше підстригалася чуприна. Вся голова голилася чи стриглася при тілі, над самим же лобом лишали кругле пасмо волосся пальців у три ширини. Волосся те часом відростало у довгу косу, яку можна було зачесати на лівий бік, або обвести кругом голови і замотати за ліве вухо, або просто довести до нього і замотати. Частіше, коли вона була не дуже довга, тільки спускалася на вухо і кінець її теліпався на плечі. Вважалося, що така коса надає лицю дуже войовничий вигляд та оригінальну красу. Чуприну неодмінно носили за лівим вухом, як усі відзнаки і нагороди. В Україні існував навіть спеціальний термін «чуприндир» — хоробрий, як запорожець, що носить чуприну на голові.

Чуб запорізького козака, або як говорили самі козаки, оселедець — це не просто елемент козацького способу, це ще й ціла легенда. По-перше, потрібно відзначити, що лише зрілі козаки, які вже встигли, що називається, понюхати пороху, мали право на довгий чуб. Така зачіска була під забороною для молодих воїнів. Це не говорить про будь-якої ієрархії, а показує, що досвідчені козаки за час проведених боїв встигли «заробити» стільки гріхів перед Богом, що ніякими молитвами їх вже не замолити. Будь який запорізький козак був упевнений в тому, що численні гріхи після смерті обіцяють йому лише одне — «горіти в пеклі». У зв’язку з цим потрібно було придумати якесь рішення, здатне пом’якшити козацьку долю.

Вихід був знайдений. Він полягав у наступному: козак не дарма відрощував собі оселедець (чуб) — саме за нього змилостивився Господь все-таки витягне козака з пекельного полум’я. При цьому досвідчений козак мав носити оселедець так, щоб той спадав на ліву сторону. Це було потрібно для того, щоб волосся скидали нечисту силу, яка, нібито, сиділа у козака на лівому плечі і намагалася штовхнути того на безбожництво. Оселедець був відмітною ознакою справжнього козака, який не забув про віру і усвідомив всі свої неправедні вчинки. Саме тому, у полонених запорожців турки часто відрубували довгі чуби, щоб їх віра похитнулася, і порятунку з пекла можна було не чекати.

Укроп UA

0 коментарів до публікації


Ваше ім'я: *
Ваш Email: *

Підписатись на коментарі

Код: Включіть цю картинку для відображення коду безпеки
оновіть, якщо не бачите код
Введіть код: